Черкащанка, яка не їсть тістечок, мріє про відкриття власної пекарні

01 травня 2015, 17:15
N4Pih5S5PMU

Анастасія Cтецун, 17 років, Черкаський політехнічний технікум

"Про все" продовжує спілкування із фіналістками конкурсу "СтудМіс Черкащини". Сьогодні розмовляємо зі студентка Черкаського політехнічного технікуму Анастасією Стецун. Дівчина вірить, що свою долю можна зустріти навіть на вулиці, головне – чітко уявляти, якого чоловіка хочеш бачити поруч із собою. А ще вона мріє про власну пекарню.

-  Як ти стала учасницею конкурсу «СтудМіс Черкащини»?

- До минулого року я навіть і не знала про існування такого конкурсу, поки не розповіла знайома, яка якраз брала в ньому участь. Вона так натхненно і яскраво описувала процес підготовки, що й мені раптом дуже захотілося опинитися в тій світлій атмосфері. Про моє бажання знала лише мама. Я так боялася запізнитися на кастинг, що прийшла на дві години раніше, спеціально придбала високі підбори, та, недовго думаючи, вирішила піти в першій трійці.

- І ти одразу сподобалася журі?

- Мабуть, так! Хоча я страшенно розгубилася, адже досвіду таких виступів майже не було. Щоправда, нещодавно взяла участь у конкурсі «Панянка ЧПТ», де здобула третє місце. Але то зовсім інше! Тут відчувала дуже велику відповідальність.

- А як можеш сама себе охарактеризувати?

- Не звикла говорити про себе, тож дуже важко відповісти. Я завжди дуже прихильно ставлюся до людей. Справжніх друзів добираю особливо ретельно. Часом маю дуже мінливий настрій, хоча якщо вже взялася за якусь справу, обов’язково доведу її до кінця.

- Як підтримуєш фігуру в такій ідеальній формі?

- Таку фігуру маю від природи, дякуючи генам! Але до того ж граю у волейбол, 11 років займалася естрадними танцями, виступала на різних фестивалях, улітку обов’язково бігаю, їжджу на велосипеді. Мені часто кажуть, що я дуже худа, але я на те не зважаю. Хтось краще почувається з пишними формами, я люблю себе такою, яка є!

qKuSJDegMTQ

- Який твій улюблений період доби?

- Точно не ранок! Люблю вечір, тоді якось по-особливому легше дихається. Йду на берег Дніпра й дивлюся на захід сонця.

- Що б ти зробила, якби раптом виграла мільйон доларів?

- Як економіст, маю сказати, що поклала б до банку під відсотки. Але насправді статей витрат знайшлося б чимало. Наприклад, маю давню мірю – відкрити власну маленьку пекарню. Моя мама прекрасна господиня, тож це міг би стати сімейний бізнес. Сама я дуже люблю солодке, але обмежую себе в цьому і тому не їм тістечок. .

- А якому подарунку на День народження найбільше зраділа б?

- Дуже хочу собаку! Хоча розумію, що це відповідальність. За нею треба доглядати, вставати рано, аби вигулювати. Загалом, не важливо, який подарунок, головне – від щирого серця!

- У подарунки долі віриш?

- Так, безперечно! Ось зараз ходжу по місту, дивлюся, де моя доля, мій суджений… Вірю, що обов’язково його зустріну! І одразу впізнаю: він має бути розумним, із милою посмішкою і такими, знаєте, дуже рідними очима. А ще з ним маю почуватися комфортно!

-  Останнім часом дедалі більше дівчат шукають щастя за кордоном. Як ставишся до цієї тенденції?

- Коли виїдуть всі, то хто ж залишиться? Москалів заселять? Що тоді! Ні, я патріотка своєї держави! Хочу жити і працювати в Україні! Вірю в наше світле майбутнє!

Коментарі

В'ячеслав сказав:

проста, та дуже щира дівчина, це видно по дивовижній посмішці.

Вгору