Із 30 травня до 2 липня у селі Свидівок, що на Черкащині, відбувається 17-ий міжнародний мотофестиваль "Тарасова гора". Сюди з’їхалися сотні байкерів із України та сусідніх держав (і це лише в перші дні фестивалю). А до кінця дійства організатори очікують на візит близько 7-8 тисяч байкерів.
Ми побували на другому дні байкерського з’їзду й дізналися, що змінилося в цьому фестивалі за 17 років, чому люди сюди їдуть, навіщо у спеку байкери носять шкіряний одяг і відрощують довге волосся та з яких причин традиційну мотоколону до Тарасової гори в Каневі перенесли.
Чому «Тараска»?
«Тараску» (так називають фестиваль учасники) байкери люблять за особливий дух свободи та можливість побачитися й поспілкуватися із друзями. Значна частина учасників фестивалю вважає своїм обов’язком потрапити сюди. Єдине, що відлякує любителів двоколісних – це погані дороги. Про це говорять як іноземці, так й українці.
Вид на фестиваль із мосту
Територія фестивалю не надто велика. ЇЇ достатньо, щоб мотоциклісти змогли проїхатися стежками туристичної бази, аби показати всім на чому приїхали.
локації фестивалю
Учасники фестивалю на зелених галявинках розбивають наметові містечка, а байки ставлять ближче до стежок, аби охочі могли їх роздивитися.
На березі Дніпра, поблизу мосту, організатори вже встановили дерев’яну стелу «Love TG». Ми частенько помічаємо, як брутальні чоловіки у специфічних шкіряних жилетах із нашивками фотографуються біля того сердечка.
Левову частку території займають різноманітні фудкорти. Тут дуже багато виробів із м’яса, холодних та алкогольних напоїв, але наметів із солодощами знаходимо лише два. Ще одна особливість мотофестивалю для гастротуристів – іноді трапляється дуже гостра їжа.
На фестиваль завітало дуже багато пар, які, взявшись за руки, гуляють поміж «виставки байків» і чимало сімей із дітьми. Для маленьких байкерів організатори передбачили дитячу зону.
Також учасники фестивалю можуть спробувати себе у стрільбі з лука або визначити силу свого удару за допомогою спеціального тренажера.
Водночас їхні дружини відпочивають на пляжі острова посеред Дніпра. Туди можна дістатися через міст, або ж на тролеї (це ще одна фішка цього сезону).
Хто і на чому приїхав на фест
Сотні байкерів хизуються своїми двоколісними. Кажуть, що такий транспорт везе душу, а чотириколісний – тіло. Тут бачимо старезні, таке враження неначе ще після воєнні, мотоцикли й нові «харлеї» та «бмв», також є цікаві «тюнінговані» в модні кольори «Планети».
Мандрівник із Казахстану Дмитро Петрухін проїхав на своєму байку самотужки навколо світу. Чоловік каже, що двоколісному вже 18 років, він його час від часу ремонтує і подорожує лише так. Чоловік упевнений, що це найкращий транспорт для мандрівок. Дмитро приїхав в Україну спеціально заради «Тараски», розповідає, що давно мріяв тут побувати. Хоч чоловік і одружений, проте в подорожі кохану не бере, каже, що це дуже небезпечно та занадто відповідально, тому й їздить сам.
Дмитро Петрухін
- Я вже майже 14 років у дорозі, проїхав 150 різних країн і подолав 250 тисяч км. Дуже радий, що нарешті зустрівся із засновником фестивалю Ашотом («Salvador»), - розповідає Дмитро.
Мотоцикл мандрівника
Гості з Естонії кажуть, що їздять на фестивалі, аби не сидіти вдома. Так, капітан судна на пенсії їздить на недорогому байку – це всього лише «Yamaha» за 15 тис євро.
- Ми любим їздити на фестивалі, знайомитися із людьми, я вже вдруге тут. Ми були в Білорусі потім поїхали до Польщі та Латвії, а тапер до вас, от так і живемо. Вдома я більше 40 років працював капітаном на судні, взимку ловлю рибу, бо більше робити немає чого, адже діти повиростали, а зараз я вийшов на пенсію, - розповідає Маті Еселмс.
Маті Еселмс
Естонець додає, що в Україні дороги не дуже хороші, тому добиралися довго.
Уродженець Донецька Олександр Сідов їздить на байку вже понад 20 років. Чоловік розповідає, що його найбільше приваблює на мотофестивалях можливість поспілкуватися.
- Зараз байкерів-іноземців сюди приїжджає менше, до 2014 року «Тарасова гора» була одним із найкращих мотофестивалів на пострадянському просторі. Тут змінилося все. От так сміливо дівчата приходять на фестиваль лише другий-третій рік, раніше тут була не настільки вільна атмосфера, збиралися «люди в темі» і це була дещо «закрита тусовка». Зараз учасники, які приїхали справді за спілкуванням, дуже раді такій відкритості, - каже байкер.
Олександр Сідов зізнався, що всі значки на його жилеті – це сувеніри, які свідчать про десятки відвіданих фестивалів.
Хто такий сучасний байкер?
Фестиваль відбувається в дуже жаркі дні й багато-хто ховається від спеки у Дніпрі, або ж у холодку під соснами. Проте самі байкери бідкаютья, що там аж надто багато комарів. Попри це вони не знімають свого масивного чорного екіпірування. Багато любителів двоколісних носять просто шкіряні жилети та шорти, але є й ті, хто навіть за столом сидить у шоломі, чорних шкіряних штанях та спеціальному взутті. Журналістам розповідають, що в цьому ходити жарко, але треба.
Донеччанин Олександр Сідов розповідає, що байкерство – це не лише свобода, а й егоїзм, бо, якщо в автомобіль може хто завгодно напроситися, то на байк, лише дехто із друзів. А традиційне довге волосся у байкерів насправді – це теж елемент їхньої культури. Чоловікам із ним незручно, волосся часто запутується та вибивається з-під шолому.
Засновник фестивалю
- Кістяк образу байкера так і залишається, але мотоцикл – це така річ, що на нього сідають різні люди. І вони захоплюються не лише «пивом і сіськами», а й читають різноманітну літературу під час фестивалю, відвідують майстер-класи, беруть участь у «Холі» тощо, - говорить засновник фестивалю Ашот Арушанов.
Про фестиваль на десерт
Наприкінці дня, коли ми вже збиралися додому, на центральному вході фестивалю формується черга із байкерш та байкерів, які тільки змогли прибути.
Вони із серйозним виглядом обличчя кивають охоронцям і з високо піднятою головою проїжджають на територію. За кілька хвилин мають початися аматорські бої, серед них також буде один бій жінок. А вже в неділю байкери поїдуть традиційною колоною до Тарасової гори в Канів. У суботу вони не змогли цього зробити, адже дорога, якою зазвичай їхали, встелена ямами і це небезпечно для мотоциклістів. Тому організатори чекали, поки відремонтують дорогу поблизу Канівської ГЕС, щоб можна було безпечно проїхати.
- Ми стали більше, ніж просто фестивалем. Ми ламаємо стереотипи, що байкери слухають лише рок. У нас на другій сцені можна послухати музику в стилі транс, псай тощо. Людям альтернатива подобається. До того ж запровадили спортивні змагання і відбудеться битва серед байкерів-непрофесіоналів. На фестивалі тепер присутня сімейна, домашня атмосфера, люди навіть одружуються прямо тут. Уже є дві пари і завтра приїде РАЦС, поставимо арку біля стели, а Василь Вірастюк буде дружбою, - додає організатор фестивалю.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
