Чи здатна жінка заради особистого життя відправити дітей в інтернат? Які істинні мотиви вчинків багатодітної матері? Черкащанка Людмила Христенко відстоює право на чотирьох рідних дітей. Про це пишуть «Вечірні Черкаси».
У пошуках жіночого щастя згубила материнське
Жінка не живе з дітьми вже вісім місяців. Стверджує: опинилася в складній життєвій ситуації й віддала дітей на час, поки владнає все, до санаторію. Натомість її діти – 3, 6, 9 та 12 років – опинилися в притулку.
Вона прожила зі своїм чоловіком Володимиром Боднаром, батьком чотирьох дітей, десять років. Окрім власних чотирьох, опікувалися ще двома синами Володимира. Людмила з'явилась у студії програми "Стосується кожного" розгублена, зі слізьми на очах, притискаючи до себе ляльку. Жінка не приховувала побоювань: вона може не встигнути і її дітей усиновлять чужі люди.
– Я, як приїхала у санаторій, діти винесли ляльку й сказали мені:
"Мамо, будь ласка, забери її додому. Гляди її так, як ти нас любиш… ". Я хочу виховувати своїх дітей і підняти їх на ноги, – не приховує сліз черкащанка.
Жінка виховувала дітей як мати_одиначка, біологічний батько дітей не взяв на себе батьківських обов'язків щодо жодної дитини.
– Держава жодного разу не запросила думки вашого чоловіка. Це означає, що він не ваш юридичний чоловік, – пояснила експерт у справах дітей Людмила Волинець. – Адже, якби ви були розписані, дітей, народжених у шлюбі, автоматично зареєстрували б на Володимира. Тобто ви – неофіційна дружина, а ваш чоловік не є офіційними батьком. Ви з чотирма дітьми, будучи матір'ю-одиначкою, живете у власності чужого дяді Вови, і ви там – ніхто. Юридично це має такий вигляд.
Людмила зізнається: чоловік пропонував їй розписатися, однак вона відмовлялася.
Людмила Глущенко, хрещена мати Людмили, говорить, що Володимир не пропонував розписуватися, адже тримав Людмилу лише через гроші: вона як мати-одиначка отримувала допомогу.
М'яка, зговірлива, покірна Людмила не змогла змиритися з образами чоловіка й пішла до іншого. Хоча й не заперечує: Володимир був хорошим батьком. Вона просто шукала свого жіночого щастя.
Пішла в нікуди з чотирма дітьми
31 травня вони вперше зустрілись. Допоки Людмила ходила з новим чоловіком, слухаючи розповіді залицяльника, дітьми опікувався Володимир. Людмила купилася на обіцянки Ярослава любити й виховувати дітей, на часті, до 20-ти разів на день, телефонні дзвінки. Забрала дітей й пішла до іншого. Знайшли хату в Чорнобаївському районі й переїхали туди. За два тижні їх попросили виїхати звідти.
– А тоді трапилося так, що Ярослава забрали й посадили. Ще до мене він наробив клопоту. Я лишилася сама з чотирма дітьми на руках, постійного житла немає, – розповіла Людмила Христенко.
Минулого літа жінка привела дітей до соціальної служби.
– Я дітей віддавала на шість місяців. Мені сказали: "Коли ви підтягнетесь із роботою, поліпшите умови, дітей повернемо".
Директор Черкаського центру соціально-психологічної реабілітації дітей Мирослава Бондар уточнила, що дітей віддавали не до санаторію, а до Центру соціально_психологічної реабілітації.
– Мама не один раз була в Центрі, але чи просто не звертала увагу, чи була дезінформована стосовно того, де перебувають її діти. Діти були чистенькі, охайні, одяг, можливо, поношений, але не брудний. Що стосується психологічного стану, то діти були напружені, з високим рівнем тривожності, можливо, від того, що їх забрали з родини. Відгуки про маму були тільки позитивні, – розповіла Мирослава Бондар. – Діти були направлені до Центру службою у справах дітей як такі, що опинились у складних життєвих обставинах. Мова про обмеження батьківських прав мами не йшла. Щомісяця жінка навідувала їх.
– Я бачу унікальний, рідкісний синдром зозулі. Якщо професійно займатись із Людмилою, маю надію, що жінка може звільнитися від синдрому, – аналізує ситуацію психотерапевт Тіна Берадзе.
Працівники служби у справах дітей одночасно перевірили умови, в яких живе багатодітна родина. У невеличкому будинку чисто, акуратно. Людмила говорить, що створили всі умови для виховання дітей.
– Я за шість місяців приїхала з думкою, що дітей заберу. Мене запитали: де ви живете? На той час я повернулась до Володимира. І чоловік щиро зрадів цьому та пробачив мене заради дітей, – веде Людмила. – Він спитав мене: "Що ти накоїла? Де діти?". Я віддавала дітей до санаторію, а вони опинились у притулку, – розповіла Людмила.
Вердикт заради порятунку сім'ї
Батько дітей Володимир Боднар стверджує, що не мав уявлення про наміри дружини. Він певен: Людмила віддала їхніх дітей не через житлові умови і звинувачує дружину в зрадах.
– Два роки вона гуляла: ходила то з тим чоловіком, то з іншим, – нарікає на дружину Володимир Боднар. – Усі проти мене. А заради грошей я ніколи не йшов. Так, я бив її, бо вона не права була, не виконувала того, що положено. Їжу не готувала. Я, мужик, повинен був їжу готувати, підмітати, прати? Я пропонував їй одружитися, але не міг зареєструватися, адже з першою дружиною, коли ще жив у Дагестані, не розлучився…
Старша донька Людмили й Володимира через страх не хоче жити з батьком:
– Він приходить додому, зганяє нас в одну кімнату, а маму залишає коло себе. І завжди бере ніж. Ми від нього тікали вже багато разів.
Людмила Глущенко звернулася до Людмили:
– Скільки разів я тобі казала: не потрібен тобі Ярослав. У тебе є діти, чоловік, який він не є. Я своїми очима бачила, як Володимир бив її. Але заради дітей ти повинна повернутись до нього.
Розбірки між братом Людмили Миколою Христенком і Володимиром закінчилися клятвою Володимира не піднімати на дружину й дітей руки.
– Те, що я бачу, – це поведінка емоційно незрілих, невідповідальних людей. Вони не готові й ніколи не були готові мати й виховувати дітей. Вам просто не можна давати дітей, це буде злочин, бо вам нецікаво, що буде з вашими дітьми. Ви самі спочатку подорослішайте, – психотерапевт Тіна Берадзе була категоричною у своїх висновках.
Служба у справах дітей Чорнобаївського району прийняла рішення щодо дітей, яке змінить долю родини Людмили й Володимира.
– Служба у справах дітей, комісія з питань захисту прав дітей вирішили надати останній шанс Людмилі Христенко на те, щоб вона змогла належним чином виконувати батьківські обов'язки, з тим, аби діти виховувалися в повноцінній сім'ї, біля матері й батька, – винесла вердикт начальник Служби у справах дітей Чорнобаївського району Наталія Шпильова. – Ми будемо контролювати процес.
Матері дали останній шанс, і, якщо вона ним не скористається, у неї дітей відберуть. Жінка звернулася на програму через побоювання, що може не встигнути і її дітей усиновлять чужі люди, однак Наталія запевняє: сімей, які б виявили бажання всиновити Людмилиних дітей, не було.
Усі діти нині з Людмилою. Наталія Шпильова говорить, що жінка проживає у с. Франківка з Володимиром, обсаджує город, діти чистенькі, нагодовані. На контролі сім’ю тримають районна Служба у справах дітей, дільничний, школа, ФАП.
Із рішенням Служби у справах дітей не змирилася частина експертів: шанс Людмилі надали, а от шанс дітям вирости адекватними фактично забирають. Мовляв, у сім'ї, де норма – биття жінки, зрада, діти не можуть вирости нормальними.
Програма "Стосується кожного" запропонувала Службі співробітництво, аби спільно слідкувати, що відбувається в родині Людмили, адже обидві сторони зацікавлені в тому, щоб дітям було добре. А Володимиру порадили оформити батьківство. Хочеться вірити, що Людмила зробить вибір на користь своїх діток і докладе зусиль для того, аби були щасливі насамперед вони. Головне, аби цей вибір не приніс більше болю й страждань дітям.
Тетяна Роговська, "Останній шанс", "Вечірні Черкаси", № 17 від 29 квітня 2015 року.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
