Уманчанка Наталія Сорокіна опублікувала чутливий допис про своїх сусідів, які загинули після російської ракетної атаки по багатоповерхівці 28 квітня. Нагадаємо, внаслідок ракетного удару, за останніми даними МВС, загинуло 23 людини, з них 6 - діти, дві жінки вважаються зниклими безвісти. Наразі аварійно-пошукові роботи завершено.
Тьотя Галя.
Тьотя Галя жила на п’ятому поверсі. Якраз під нами. Кожного ранку вона виходила на свій балкон, закурювала цигарку, діставала телефон і починала зведення новин зі своєю подругою. І від того моя зала наповнювалась димом із присмаком гострих слівець. Тьотю Галю я боялась. Буває, зустрінемось надворі, вона насупить брови до моїх дітей: "Шо ж ви, бандіти, в тій квартирі робите? В мене ж люстра від вас хитається! В мене ж стеля дрижить!". А тоді додасть мені: "Хоч теплі шкарпетки одягай їм, слоненятам своїм", - і сміється.
Тьотя Галя загинула 28.04.2023 року.
Тьотя Свєта.
Тьотя Свєта з сьомого поверху часто вішала прання. Простирадла і рушники, доріжки і пледи. Все висіло рівненькими рядочками. Вітер іноді дражнився з тьоті Свєти, відривав рушник чи простирадло і підкидав на мої мотузки.
Якось я пішла занести їй щось із знайденого. "Я вам подарунки принесла!" - кричу ще в коридорі. "Заходь!" - сміється тьотя Свєта. І вже, коли я опинились в її кухні, додає: "А в мене сьогодні день народження!".
Ми пили вино, закушували шарлоткою і розмовляли про все на світі. "Якби Інна вийшла заміж, я б поїхала жити в село, в мене там і хатка є, і вишні, і город", - бідкалась тьотя Свєта.
Тьотя Свєта загинула 28.04.2023 року. Її дочка Інна - теж.
Сусідах.
"Мама, я в сусідах!" - якось смішно перекрутив слово мій син. З тих пір ми так жартома один одного й називали: "сусідах".
"Сусідах, в кого сьогодні вечеряємо - у нас чи у вас?" - перегукувались ми з Лєною через завжди відчинені двері наших квартир.
Лєна і Андрій мешкали якраз навпроти нас. За майже десять років, що ми прожили в тому будинку, сусіди стали нам рідними. Ні одна подія: чи свято, чи біда не проходили без сусідів. Мої діти і сусідський онука Максим росли разом. Максим любив до нас ходити снідати. А мої хлопці - до сусідів вечеряти. А ми, дорослі, казали, що наші дітки ніде не пропадуть.
Одного разу, коли мій Назарик ще був маленький, я вирішила пояснити йому, що краще казати "тато", а не "папа". Увечері вирішила похвалитись чоловіку:
- Ану, Назарику, скажи, як звати твого папу?
- Руслан! - впевнено відповідає малий.
- А тата?
- Тата? - задумався синок. - Татко у нас Андрій! - випалює.
Отак ми на сусіда й кажемо тепер "наш татко Андрій".
На свята татко Андрій брав до рук гітару, я іноді - баян, і наші співи чули всі навколишні будинки. Мої хлопчики дуже любили Світланку - дочку сусідів. Бо коли вона приходила, з неї миттєво висипалась гора солодощів і подарунків.
Коли ми переїхали, Світлана і Ярослав (чоловік) поселились в тій же квартирі, що орендували ми, щоб бути близько до батьків.
Отак ми й приходили в гості до них. Я по-хазяйськи розставляла тарілки, Андрій і Лєна заносили голубці та рибу, Світланка хвацько усіма керувала! І двері відчинялись навстіж, як раніше, і діти бігали туди-сюди…
Світлана і Ярослав загинули 28.04.2023 року. В квартирі, де народились мої діти, де майже десять років жило щастя…
Максим дивом лишився живий. Ночував у дідуся й бабусі.
Вічна пам’ять вам, мої дорогі сусіди. Усім, хто лишився життя в той страшний ранок.
Фото з допису уманчанки Наталії Сорокіної у ФБ
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
