Вишита сорочка на Черкащині виконувала роль оберегу та паспорта

21 березня 2017, 17:02

Вишивана сорочка в українців виконувала роль оберегу, захищала від лихих сил. Недаремно орнаментом прикрашали рукави, горловину, тобто ті місця, де тіло контактує із зовнішнім світом, пише "Дзвін".

Саме таку сакральну функцію виконував цей предмет одягу, а ще – соціальну, обрядову і навіть ділову. Про все це розповіла доктор філологічних наук, завідувач фольклорно-етнографічного музею-лабораторії “Музей українського рушника” Наталія Ярмоленко.

- Чоловічі сорочки традиційно вишивалися геометричними узорами. Ромби символізували злиття чоловічого та жіночого начала, ромби з вусиками – плодючість чоловіка, меандрові узори мали “заморочити” злі сили. Квітки вишивали чоловікам хіба що на весілля, – каже науковець.

А професор Віктор Давидюк узагалі вважає, що коли з’явилась мода вишивати чоловікам на сорочках квіти, то й чоловіки стали менш сильними, а більш “жіночними”.

Вишиванки чоловіки носили зазвичай лише на свята, у будень – полотняні сорочки, полотняні штани, на голові – улітку бриль, взимку – смушеву шапка.

- Жіночі вишиванки, це взагалі суцільні сакральні символи. За вишивкою можна було дізнатися про дівчину майже все, з якою родини, чи заможна, чи закохана, чи подобається якийсь парубок, чи вже заручена… Чим старшою ставала жінка, тим менше вишивки було на сорочці, – продовжує Наталія Миколаївна.

Серед квітів, що вишивалися на сорочках, були мальва, ружа, шипшина, лілія, як символ Борогодиці.  Мода вишивати троянди з’явилася пізніше, вона принесена з Європи. Весільні сорочки вишивалися калиною, виноградом, які були символами роду.

До речі, вишита білим по білому сорочка готувалася… на смерть, такі сорочки були довшими за звичайні, і на живих людей не одягалися.

- На межі ХХ століття почалася “деградація” вишивки, орнаменти перестали читатися, вишивальниця творила “що хотіла”. З одного боку це було навіть добре, бо з’явилося різноманіття вишитого одягу. І не було дівчини на селі в схожій сорочці, бо кожна творила свій орнамент, – каже Ярмоленко.

Жінка в Україні штанів не одягала, лише у одному випадку – коли була вагітна. Тоді її майбутню дитину нібито захищала енергетика і жіноча, і чоловіча. Повсякдень жінки одягали спідниці, фартухи, які, зрозуміло, захищали живіт, юпки (корсетки), узимку носили свитки, кожухи.

До шлюбу дівчина прикрашала себе вінком, тоді вдягала очіпок. Що жінка, що чоловік не ходили із відкритою головою.

Є у черкаському “Музеї Рушника” цікаві експонати – вишивані… краватки. Одну з них подарував професор, колишній викладач університету Володимир Найдан. Казав, мати вишила йому, а він так ні разу й не одягнув.

Коментарі

Вгору