Анатолій Чуприна служить командиром 3-ої стрілецької роти 157 Золотоніського батальйону. До повномасштабного вторгнення він працював секретарем Чорнобаївської селищної ради, пише Золотоноша.City.
Війна для нього почалася ще напередодні так званого Кримського референдуму. На початку березня, за лічені дні до голосування Анатолій разом з однодумцями був на Перекопському перешийку. Вони вивозили людей, котрі прагнули втекти від майбутньої окупації.
Потім було ще багато волонтерських поїздок. Більше двох десятків – точного числа вже й не пам’ятає.
Зустрічі з військовими на Сході країни спровокували Чорнобаївського посадовця ініціювати створення Програм з тероборони, закупівлю генераторів для громади, у комунгоспі відремонтували підстанцію, щоби можна було забезпечувати населення водою на випадок блекаутів. Хоча багато хто до пропозицій Чупруни ставився скептично.
Позиція була визначена давно: брати до рук зброю, бо одним Сходом російські окупанти не обмежаться. Те, що Анатолій піде воювати, для близьких та друзів не було новиною. У дружини і доньок були спаковані тривожні валізи. У сім’ї розглядали різні варіанти, один з яких евакуація на захід України.
"24 лютого я віддав ключі від сейфу своєму помічнику, сказав: «Тримайся, друже!», - розповідає деталі чорного для всіх дня.
Ще 18 лютого він підписав контракт резерву. Але через бюрократизм комбриг не встиг його підписати. Такого поняття як «доброволець» визначення нема, є мобілізовані і контрактники.
"Починав солдатом-стрільцем, потім – головний сержант взводу. Мені присвоїли первинне офіцерське звання «молодший лейтенант» у липні 2023 року, отримав статус «Учасник бойових дій»", - ділиться Анатолій з позивним «Чуб»
Військовий каже, що йому пощастило набувати військового досвіду, перебуваючи під керівництвом командира відділення Олександра Воробйова.
"Олександр Трохимович був депутатом Чорнобаївської селищної ради, - уточнює. – Ми були на різних точках, мені поталанило вийти живим, а Трохимович загинув… Це надто велика втрата для всіх, хто його знав, хто воював з ним… Для усіх спортсменів Чорнобаївщини і Золотоніщини".
Захисник критикує тих, хто намагається відсидітися.
"Обов’язок кожного чоловіка – захищати свою державу, - продовжує воїн. – Не треба кивати на когось «хай отой піде», «хай той спробує». Доки вистачало мобілізованих, то й до ТЦК не було претензій. А нині розвелося багато «знавців», що сидять на печі, наминають калачі і аналізують як краще. Якщо закінчаться такі, як я, а їх в роті вже не так багато і лишилося – Молодик, Дорошенко, Джума, Бакум, Мезенєв - то молоде поповнення, що приходить. Кількісний склад людей не відповідає якісному".
Вчорашній посадовець, а нині військовий переконаний у необхідності власного виробництва військової техніки та боєприпасів, у неоціненній ролі патріотичного виховання з ранніх років, у важливості трирівневої військової підготовки у навчальних закладах.
Як зізнається Анатолій Чуприна, він завжди цінував чесні, міцні, відверті, дружні, безкорисливі відносини. Але зараз вони набули інших барв. З’явилася гострота справедливості, відчув силу побратимства.
"Мене підкидає, коли чую російську, – сердиться Анатолій. – Кому «тяжело» перейти на українську, зібрав речі і … до дідька. Мова має значення! Фундаментальне! Як і віра! Усі, хто виїхали у Польщу, Португалію бігенько взялися за вивчення мови. Так і треба! І треба й в Україні!"
Дві доньки-близнючки Анатолія Федоровича - Дана і Діана – студентки. Щомісяця зі своїх стипендій дівчата донатять.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
