"Таємничий світ православної ікони" – під такою назвою в Уманському краєзнавчому музеї відкрито постійну експозицію іконопису та церковної атрибутики. Головне місце на виставці займає ікона, що оновилася – "Спаситель у темниці", пише "Прочерк" з посиланням на офіційний сайт музею.
4 липня 2008 року головний зберігач фондів Уманського краєзнавчого музею помітила незвичайні процеси, що відбувалися з старовинною іконою із зображенням Ісуса Христа, яка зберігалась в фондосховищі під інвентарним номером 10263.
Зображення стало яскравішим, склалося враження, ніби якась масна смолиста речовина стікала зверху до низу ікони, залишаючи чітке зображення.
За час спостережень за іконою наукові співробітники музею помітили, що спочатку яскраво проявилося обличчя, німб навколо голови Ісуса Христа, груди, багряниця (плащ) та бамбуковий посох.
Пізніше з’явилися інші частини зображення, зокрема білки очей, елементи церковних літер і навіть листя на бамбуковій палиці.
Ікону "Жених Церкви" або "Спас у темниці" із канонічної серії "Муки Христові", написану невідомим художником на залізі (приблизно початок ХІХ століття), яка є списком (копією) більш давньої ікони, було передано в краєзнавчий музей секретарем Уманського райвиконкому 11 лютого 1972 року по акту №2336 при закритті православної церкви с. Бабанка Уманського району.
На момент передачі ікона була в незадовільному стані: залізна дошка поржавіла з обох боків, фарба в багатьох місцях надулась маленькими пухирцями й настільки потемніла, що важко було роздивитись сюжет, а тим більше деталі малюнка.
Відповідно до Указу Президента України від 04.03.1992 року №125 "Про порядок передачі культового майна, що зберігається у фондах музеїв»" ікона "Жених Церкви" з огляду та її стан та вигляд не була включена в списки для передачі до жодної з відновлюваних тоді церков Уманщини.
Після огляду ікони священики Українських православних церков Київського і Московського патріархатів були єдині у своїх висновках: ікона оновлюється (мироточить). Церковнослужителі пояснили, що факти оновлення ікон в оселях віруючих православних християн та у православних храмах є непоодинокими, але випадок оновлення ікони у місці, де не проводяться молитви, є унікальними.
Мистецтвознавці музею працюють над відтворенням історії ікони, спостерігають за процесом відновлення, який дуже повільно продовжується.
Це явище викликало неабияку зацікавленість громадськості, тому ікона була виставлена в залі музею для огляду. За рік ікону оглянуло близько 30 тис. відвідувачів.
Така велика зацікавленість іконою призвела до рішення показати уманчанам та гостям міста найцінніший іконопис та церковну атрибутику із зібрання музею.
Поширеними та шанованими у православних є ікони Богородиці. На виставці представлено 2 Богородичні ікони. Викликає зацікавленість ікона ХVІІІ ст. "Богородиця Тіхвінська" – копія чудотворної ікони відомої з ХІV ст.
Відвідувачі можуть ознайомитися з іконами української іконописної школи. Ікона ХVІІІ ст. "Христос у могилі" виконана в манері наївного малярства. Її сюжет не відповідає церковному канону, автор своєрідно трактує образ Ісуса Христа після мученицької смерті. Цікаве, як зразок народної творчості, дерев’яне розп’яття Ісуса Христа, виконане на Уманщині в роки німецької окупації.
Виставлені до огляду ікони святих Юрія Змієборця, Евдокії, Пантелеймона, Косьми та ін.
Особливо виділяється дерев’яна різьблена ікона Миколи Угодника ХVІІІ ст.
Також привертає увагу копія картини Г.Рені "Це – людина" (Ісус Христос у терновому вінку), виконана в’язнем Уманської тюрми голкою на закопченому склі у 1900 р.
Широко представлена церковна атрибутика: богослужбові книги "Євангелія", напрестольні хрести, металевий переносний вівтар та металеві ікони, якими користувались старовіри, плащаниця, церковні дзвони, вериги та багато іншого.
Багато зусиль доклали співробітники музею для збереження та реставрації іконописних творів. На виставці експонуються 4 ікони, відреставровані Київським реставратором, Заслуженим працівником культури України Ж. Шевченко.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
