Як правило, діти з інвалідністю у повсякденному житті мають багато обмежень. Зазвичай саме у спорті вони отримують рідкісну можливість заповнити цю прогалину. Тож на заняттях із фізичної культури вони часто досягають навіть більшого, ніж діти, які не мають проблем зі здоров’ям.
На жаль, спортивних занять для дітей зі складними порушеннями розвитку з урахуванням їхніх потреб та тренерів, які готові й можуть займатися з такими дітками, набагато менше, ніж актуальної потреби в них. Ця ситуація вимагає нових підходів до комплексного розв’язання проблеми.
Саме це ставить собі за мету унікальна комплексна програма підтримки дітей з інвалідністю «Так, я можу!», організована торік міжнародним благодійним фондом Parimatch Foundation. У 2021 році було вирішено масштабувати проєкт й відкрити безоплатні інклюзивні спортивні групи ще в 10 регіонах України. Це дозволить залучити до занять щонайменше 300 дітей з інвалідністю.
Автори програми зазначають, що підхід до реалізації програми «Так, я можу» поза межами столиці практично не відрізняється.
- До того ж, у нас і раніше був успішний досвід відкриття групи в регіонах. Тож ми вирішили його розширити.
Щоб відкрити спортивну секцію для дітей з інвалідністю, ми шукаємо однодумців та збираємо регіональних зацікавлених представників саме в цьому місті. Реалізація такого проєкту потребує значних вкладень часу, зусиль та фінансових ресурсів. Тож потрібно розуміти, яку кількість благоотримувачів ми зможемо залучити. Для цього ми співпрацюємо з місцевими органами влади, соціальними службами та локальними благодійними організаціями.
Другий важливий момент — це тренер. Іноді нам дуже щастить, і ми знаходимо людину, яка вже має досвід ведення інклюзивних груп. Іноді це тренери або вчителі фізичної культури, які не мають досвіду, але горять бажанням працювати з такими дітьми й розвиватися. Третій важливий пункт — це локація. Для нас важливо, щоб діти займалися в гідних умовах, тому до вибору локації ми підходимо дуже скрупульозно, - говорять організатори програми.
Катерина Білоруська, президент міжнародного благодійного фонду Parimatch Foundation говорить, що спорт у житті дітей з особливими потребами — це не лише підтримка їхнього здоров’я, а й спосіб соціалізації.
- У рамках проєкту створюються групи, де такі діти спілкуються зі звичайними дітьми. Їх більше не відділяють у замкнутий окремий колектив. Це те, що робить життя дітей якісно кращим, дарує позитивні емоції та формує стійкий інтерес до активного та діяльного життя.
Одна з найголовніших проблем у нашому суспільстві стосується не лише організації спортивних тренувань, а й ставлення оточення до людей з інвалідністю. Потрібна систематична просвітницька діяльність, яка б затверджувала просту істину: всі ми — люди й рівні, незалежно від обмежень фізичного чи психічного здоров’я.
Мета таких інклюзивних занять з футболу — створення безбар'єрного середовища для дітей з обмеженими можливостями, що забезпечує їх доступ до спорту і спільний процес тренувань у змішаних групах. Такий підхід підтримує розвиток інклюзивного спорту, основна ідея якого полягає у виключенні будь-якої дискримінації та створенні спеціальних умов для дітей з особливими потребами.
Тож основна ціль проєкту «Так, я можу!» — це підтримка дітей з інвалідністю й особливостями ментального розвитку шляхом залучення їх до спорту.
Оксана Заболотня, мама учасника проєкту «Так, я можу!», голова ГО «Сонячні діти Черкащини» зазначає, що спорт для розвитку будь-якої дитини — це дуже корисна річ.
- Наші дітки були в цьому дуже обмежені, тому що в нас у місті Черкасах раніше не було спортивних секцій, які б мали спеціалізованих тренерів для систематичних занять дітей саме з ментальними порушеннями.
Тобто до сьогоднішнього дня максимум, який вони отримували, — це лише уроки фізкультури. І лише за умови, якщо вони ходили до школи. Якщо ж такі діти не відвідують школу або знаходяться на індивідуальній формі навчання, то взагалі повністю обмежені в спортивній реалізації.
Тому поява цієї групи, де прийняли всіх діток незважаючи на діагноз, — це дуже великий крок уперед. Я сподіваюсь, що це лише початок, і з часом інші види спорту будуть також відкриті для наших дітей.
Мій син взагалі дуже любить фізичну активність та вправи з м’ячем. Йому дуже подобаються баскетбол та футбол. Він любить спостерігати за грою. Тож ми відвідуємо наші спортивні клуби в Черкасах, щоб подивитися на гру, переглядаємо футбольні матчі по телебаченню. На вулиці ми часто зупиняємося поспостерігати, якщо на території школи діти грають у футбол.
Тож звісно, йому теж кортить брати участь, хоча такі діти не можуть робити це на якомусь професійному або бодай дитячому рівні своїх однолітків. Але ж мають бути не діти для футболу, а футбол для дітей!
Тому такі адаптивні заняття спортом, як у групі проєкту, — це чудовий варіант активності, під час якої виховується терпіння, навички комунікації та взаємодії дітей з різними проблемами між собою. Адже це командна гра. У спорті взаємодіяти цікавіше й простіше. Тож крім фізичної активності, це спілкування й соціалізація. Надалі в житті ці навички будуть дуже корисні.
Богдан Кулинич, тренер проєкту «Так, я можу!» каже, що в дитинстві багато займався футболом і завжди мріяв стати професійним спортсменом. Тож зараз дуже добре розуміє, наскільки важливий спорт у житті кожної дитини.
- Я — діючий спортсмен, граю за Національну паралімпійську збірну України з футболу й паралельно викладаю на кафедрі спортивних ігор Черкаського Національного університету фізичного виховання та спорту.
Під час занять фізичною культурою не лише розвивається спортивне здорове тіло — передусім загартовується сильний характер, формується впевненість у собі. А дітям з інвалідністю це потрібно, як нікому іншому. Вони весь час долають якісь вимушені бар’єри, нав’язані суспільством, і звикли боротися кожного дня. А спорт — це передусім боротьба: із собою, з лінню, із суперником і т.д.
Такі заняття — це додаткова можливість реалізації, навіть якщо дитина не виросте професійним спортсменом, що ми й не ставимо собі за мету в цьому проєкті. Цими спортивними тренуваннями ми хочемо показати, що діти з особливими потребами також хочуть і головне — можуть займатися спортом. Хай це буде не спорт вищих досягнень, але вони також стараються і досягають результатів.
Дивлячись у їхні очі під час тренування, багато чого розумієш. Якби ви бачили з яким натхненням ці діти займаються! А після тренування виходять зі сльозами на очах, бо воно закінчилось, а їм хочеться ще продовжувати, у них ще купа енергії, вони ще хочуть займатися. Це те просте задоволення від життя, яке їм часто недоступно повною мірою у повсякденні.
Ми запустили проєкт у Черкасах із початку 2021 року. І от уже 30 січня у нас відбулося перше тренування. До цього міжнародний благодійний фонд Parimatch Foundation вислав нам увесь необхідний для тренувань інвентар. Варто зауважити, що це устаткування професійної якості. Не в усіх спортивних дитячих школах і не в усіх університетах фізичного виховання є такого рівня та якості обладнання. За це їм велика подяка. Як і за те, що вони таким чином підтримують цих діток й інклюзивний спорт.
Юрій Гончаров, директор Муніципального спортивного клубу «Дніпро», партнер проєкту «Так, я можу!» зауважив, що до цього часу в Черкасах у дітей з особливими потребами не було можливості займатися спортом. Зараз ситуація покращилась завдяки проєкту «Так, я можу!».
- Наразі дітки займаються в нашому спорткомплексі — клуб надає локації. У нас повноцінний ігровий зал, а весною вони перейдуть на відкриті майданчики зі штучним і трав’яним покриттям. Тобто всю необхідну інфраструктуру в центральній частині міста для цих діток ми забезпечимо. Це, звісно, безкоштовно, батьки нічого не платитимуть. Наразі у нас займаються понад 25 дітей дві години один раз на тиждень. Поступово плануємо розширювати групу.
Ми розглядаємо цей проєкт не лише як спортивний. Звичайно, буде чудово, якщо хтось із цих дітей виявить бажання та хист надалі займатися спортом більш професійно. Але передусім головне завдання — це соціалізація дітей з особливими потребами через спорт.
Для подальшого розвитку цього напряму потрібно більше спеціалізованих тренерів, які вміють працювати саме з особливими дітьми. Такі діти потребують більше уваги. Зараз, наприклад, на одного тренера припадає по 14-15 дітей. В ідеалі на 5-6 діток має бути один тренер.
Анжела Котова, директор БО «Черкаси — чемпіони по-життю», партнер проєкту «Так, я можу!» каже, що члени благодійного фонду були раді можливості стати партнером і підтримати цей проєкт.
- Я є головою управління й співзасновником благодійного фонду «Черкаси — чемпіони по життю». Наш фонд опікується дітьми з інвалідністю й ветеранами спорту.
У нас у Черкасах, наскільки я знаю, до цього часу взагалі не було тренувань, які могли б відвідувати дітки з особливими потребами. Жодних гуртків, секцій, де б у них була можливість якогось фізичного розвитку. Цей проєкт дав змогу дітям не лише займатися спортом, але й спілкуватися між собою. Крім фізичного розвитку, вони вчаться ефективно комунікувати між собою і допомагають один одному. Адже у групі є діти з різними нозологіями і різними можливостями: із ДЦП, із синдром Дауна, із цукровим діабетом. Така інклюзія дуже позитивно впливає на їхню адаптацію. Батьки також знайомляться між собою, і це чудова можливість підтримки, якої їм часто бракує у повсякденному житті.
Усім дуже подобаються заняття. Містом спрацювало сарафанне радіо, що є такий проєкт, і багато людей цікавиться. Тож сподіваємося, що весною ще більше дітей прийдуть до нас на заняття. Надалі ми плануємо домовитися про співпрацю із центральним стадіоном, щоб дітки займалися на професійному полі й на відкритому повітрі в теплу пору року.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
