В Черкасах свою «Книгу змін» презентував відомий журналіст та письменник Андрій Цаплієнко. У збірці новел автор розповідає про нинішню війну, що змінила свідомість мільйонів українців. Герої книги, як і всі ми, йдуть дорогою змін – від Революції Гідності до війни. Під час презентації автор розповів, чим особлива нинішня війна, у чому ми програємо Росії та чому українські вояки схожі на персонажів книг Ремарка, пише Вичерпно.
«Те, що відбувається на фронті, для багатьох — лише неприємний додаток»
«Книга змін», каже Андрій, про його особисті переживання до війни, під час і після неї та про людей, яких він знав. Деякі новели абсолютно документальні, в інших же показані збірні образи, які мають кількох реальних прототипів або є віддзеркаленням тих чи інших ситуацій.
Цаплієнко зізнається – військовим кореспондентом працює давно, ще з 1999 року, тому перед початком нинішньої війни вже подумував над тим, щоб змінити «амплуа». Однак війна змусила продовжити цю справу.
- Буквально минулого тижня я повернувся з Новолуганського, там був обстріл «Градами», — розповів він. — І можу сказати, що до кінця цієї війни ще дуже довго. Українські канали не дуже активно висвітлюють події на фронті. Складається враження, що ми живемо паралельним із війною життям — достатньо спокійним, розміреним, у якому є місце політичним і економічним проблемам, а те, що відбувається на фронті, для багатьох лише неприємний додаток до всього цього.
Однак журналіст вважає, що нині це ключова проблема. Від цього, каже він, залежить наше майбутнє, наш добробут і наша держава взагалі. Ми ходимо по дуже небезпечній поверхні, і кожного дня можемо помилитися і втратити свою країну. Але ми про це не хочемо думати.
- Медіа кажуть, що новини з фронту не мають рейтингу. Всі звикли до окопів і бородатих людей у касках, які кажуть, що прилітає 82-мм і 120-мм, і людям до цього немає діла, — пояснює журналіст. – Насправді, одним із завдань нашого опонента, Росії, і було змусити людей звикнути до цієї війни.
«Будуть гинути люди у військовій формі, а ми сприйматимемо це як статистику»
Ця війна, говорить письменник, може затягнутися на десятиліття, і навіть не на одне, як стверджують деякі обізнані із ситуацією експерти.
- Це та правда, яку і нам треба собі сказати, — переконаний Андрій Цаплієнко. – Інакше на фронті й далі будуть гинути люди у військовій формі, а ми сприйматимемо це як статистику.
Як кореспондент, який побував у зонах конфлікту в різних країнах, Андрій стверджує, — наша війна значно відрізняється від інших.
- Звичайно, коли сидиш у окопі, то не відрізняється нічим: ти стріляєш, у тебе стріляють. Проте якщо подивитися ширше, то цей конфлікт не схожий на жоден інший, — каже він.
По-перше, це активне використання артилерії всіх калібрів — від 100-мм «Рапіри» до «Піонів». Фактично, артилерія використовується щодня. По-друге, це високотехнологічна війна із засобами радіорозвідки і досі небаченою кількістю безпілотників. Ну і пропагандистська машина, яка почала працювати ще з початком бойових дій. «Промивання мізків» іде 24 години на добу, 7 днів на тиждень, причому для всіх категорій населення.
- Я коли був на передовій, слухав «сепарські» радіостанції, зауважив цікаву річ. Там є медіа, розраховані на різні категорії населення, наприклад, молодь. Для них там сучасна музика, новинки інтернет-технологій, і все це перемішано з повідомленнями про події на фронті. Причому вони подаються такою «правильною», молодіжною мовою. Дається установка на те, що ДНР чи ЛНР – це точка відліку. Окремо є станції для «совкового» населення. Вони транслюють пісні часів Другої світової, казачі хори, де через пісню знову ж таки подається «матушка Расія». І новини там теж транслюють зрозумілою їм «совковою» мовою, до якої звикли сім’ї трактористів у СРСР . Тобто це інформація для частини населення, яке не думає або мало думає. А є ті, що працюють для думаючих людей. Для них виступають експерти, культурологи, аналітики, журналісти. Але точка відліку все та ж — Росія, Москва. І це працює, — розповів Андрій Цаплієнко.
Ми вже програли інформаційну війну, — вважає журналіст, бо небагато просунулися вперед у цьому плані від початку війни. Та й методи у нас ті ж, і грошей як завжди бракує. Росія, каже він, витрачає на інформаційну війну 9 мільярдів доларів, бо розуміє, якщо програє нам, то це буде їх останній бій. Це маємо зрозуміти і ми.
«У нас війна як у Ремарка»
Від конфліктів у інших країнах наша війна відрізняється ще й тим, що там були наступальні операції. Ми ж цього не маємо.
- А в нас війна як у Ремарка. Ми сидимо в окопах четвертий рік, тільки з гаджетами. У Ремарка герої пишуть листи додому раз у місяць, а наші спілкуються через смартфони і керують безпілотниками, — говорить Андрій. — Все інше те саме — бруд, лід, спека, холод. «Просунулися» наші на 3-4 кілометри і ми вже їдемо знімати і показуємо це як певну перемогу. Але якщо такими темпами рухатись, то результат буде нескоро.
Щоб виграти війну, вважає письменник, ми повинні об’єднатися заради цієї мети.
- У Хорватії живуть 4 мільйони людей. Напередодні операції «Буря» там мобілізували 250 тисяч чоловіків, і всі вони пішли воювати. В масштабах України це має бути 2,5 мільйони людей. Якщо жінки відпустять цих чоловіків на фронт, тоді можна казати про те, що ми швидко виграємо цю війну. Зараз там 50 тисяч. Це багато? Ні. Ми не вирішимо це питання військовим шляхом, — пояснює Цаплієнко. — Але на тому боці охочих воювати ще менше, корупції ще більше і крадуть ще більше. Це нас рятує.
«Зараз нам потрібні такі драми»
Висловив Андрій Цаплієнко і власну думку про фільм «Кіборги», який нещодавно вийшов на екрани і вже встиг підкорити українську публіку.
- Із цим фільмом купа проблем: брак світла, брак монтажу, звуку. Видно, що бракувало грошей, — говорить він. — Але це не блокбастер, це військова драма. І вона з’явилася у свій час, тому й чіпляє. Цій стрічці бракує багато чого. Якби він у такій якості вийшов через 5 років, його б не дивилися.
Але зараз, коли це все «живе», справжнє, і можна відчути «смак» цього всього, за такий фільм Ахтему Сеїтаблаєву (режисеру фільму) треба ставити за «Кіборгів» пам’ятник.
- Блокбастери будуть потім. А зараз нам потрібні такі драми, — каже журналіст. — З іншого боку, у нас з’являються власні, відмінні від російської, культура, міфологія, власні меми, герої.
Загалом, нинішня війна має стати для нас основною проблемою, — вважає Цаплієнко. І те, що її у різних країнах сприймають по-різному, нас турбувати не повинно. Ми зараз маємо дбати не про європейців і думати не про те, які кому торговельні схеми поламали, а про те, як зберегти свою державу, — каже він.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
