У Черкасах інструктор з бойової йоги 5 днів провела у реанімації після розстрілу впритул

23 червня 2015, 11:11

632119_1_w_590

Двічі вистрелив упритул у 51-річну Наталію Філоненко незнайомий на зупинці в Черкасах 10 червня. Перша куля пробила груди, друга поранила живіт. Чоловік утік у лісосмугу й застрелився. Жінку забрали в лікарню, 4 години боролися за її життя, пише Gazeta.ua.

— Наталію прооперували, витягли дві кулі. Зашили пошкоджені органи: дванадцятипалу кишку, підшлункову залозу, крупну вену на легені та легені. Вона втратила багато крові, — каже Олександр Федорук, головний лікар міської лікарні швидкої допомоги.

П'ять діб була в реанімації.

Наталія Філоненко лежить у палаті на п'ять ліжок у хірургічному відділенні. З правої ніздрі стирчить трубка. З-під простирадла до пляшок на підлозі протягнуті чотири післяопераційні трубки. Періодично на ліжку вмикається компресор для відкачування рідини.

— Я їхала на роботу в центр. Працюю інструктором з бойової йоги в "Білому лотосі" (храм бойових мистецтв. — "ГПУ"). Близько сьомої вечора вийшла на зупинку "Лісгосп". Як на зло маршрутка тільки від'їхала. Людей не було. Присіла на лавку. На іншій — сів чоловік. Хотіла подивитися на телефоні, котра година, чи не запізнююся. Він питає: що ви знімаєте. Кажу, що не фотографую. Думаю, хай чіпляється, мовчатиму. А він підсідає і каже: я не шуткую. І дістає з правої кишені пістолет. Спершу подумала, що зброя іграшкова. А він упритул стріляє мені в груди, стало важко дихати. Я встаю, він направляє пістолет у живіт і ще раз стріляє. Від болю присіла. Де він дівся, не помітила, — розповідає Наталія Філоненко.

Медсестра приносить список ліків, віддає чоловікові 51-річному Олексієві Анатолійовичу.

— На дорозі не було ні машин, ні перехожих, — про­довжує Наталія Геннадіївна. — Я була при свідомості, але наче в тумані. Побачила, що по вулиці їде велосипедом хлопець. Кричу: викличте "швидку"! Почув на третій раз. Подзвонив на 103.

За Наталією Філоненко доглядає мати 72-річна Любов Толмачова.

— За півгодини до цієї стрілянини розмовляли з Наташою. А потім сусідка говорить, що по мікрорайону ходить міліція з собакою. Я дзвонила до знайомого міліціонера. Він сказав, що злочинця зна­йшли в лісі, застрелився. Пробили по базі — він рецидивіст. Хай би себе відразу застрелив, чого моїй дитині зробив таке, — плаче Любов Іванівна.

Розмову чує жінка років 60-ти, яка сидить на ліжку поруч.

— Бачила його в морзі, там працюю, — каже сусідка по палаті. Називатися відмовляється. — Високий, худощавий. Під 40 років. Вистрелив собі в рот, ззаду вся кремова сорочка була в крові. Одягнений був у джинсові бриджі. Як "получила" його, стало дурно, почало колоти в животі. "Скора" привезла сюди. Але мене ще ніхто не дивився, бо всі були в операційній. Чую, медсестри кажуть, що оперують жінку, в яку стріляв чоловік на зупинці. Це, кажу, тільки в кіно може бути, що я получила труп того, хто стріляв у цю жінку. А тепер у палаті з нею лежимо.

Наталія Філоненко водою змочує губи. В палату заходить хірург 64-річний Юрій Босий. Нахиляється до пляшок.

— Ось ця крайня трубка підключена до легенів, не можна, щоб виступала з води. Якщо кількість рідини буде невелика, відключимо його, — Юрій Михайлович киває на компресор. — Їсти пробуйте бульйон, каші, творожок. І можна потроху вставати.

В обласній міліції кажуть, злочинець жив у Черкасах з батьками. Неодружений. Неодноразово судили за крадіжки, хуліганство і підробку документів. Його знайшли мертвим у лісосмузі за кількасот метрів від зупинки. Сидів під деревом. Вистрілив собі в рот. Поряд лежав револьвер старого зразка, не зареєстрований, і набої до нього.

Поділитись

Коментарі

Вгору