Ця історія буквально за кілька днів сколихнула всю область. Новина про те, що в одному з сіл Черкащини собака довгих два роки живе у вигрібній ямі, розліталася із неймовірною швидкістю. Зоозахисники миттю почали збирати гроші на визволення пса із туалетної пастки, і в короткі строки вже мали навіть більшу суму, ніж було потрібно. Та, примчавши до села Сигнаївка, що на Шполянщині, аби врятувати пса, зіштовхнулися із байдужістю як місцевої влади, так і більшості селян.
«Він пищав не своїм голосом»
Центр села: церква, Будинок культури, школа. На місцевому стадіоні грає у футбол дітлашня, по вулицях їздять та ходять чоловіки й жінки. На перший погляд все, як у звичайному селі. Лише за кілька метрів від школи скавулить пес. Та на ці звуки місцеві мало зважають, продовжують жити своїм розміреним життям. А тонке скавуління все чутніше, якщо підійти до вуличного шкільного туалету. Утім пса біля туалету немає. І лише згодом стає зрозуміло, що пес знаходиться… у самій вигрібній ямі.
Саме таке скавуління два роки тому почула місцева жителька Валентина (ім’я змінено, оскільки жінка боїться цькування з боку односельчан – ред.). Вона саме проходила стежиною повз туалет і зупинилася. Спершу думала, що їй почулося, та жахнулася, коли глянула у яму – на дні шкільного туалету сиділо собача.
- Він пищав не своїм голосом, - пригадує жінка. – Я побігла додому й принесла йому їсти.
Відтоді жінка майже щодня приходила підгодовувати пса. Про туалетного бранця вона розповідала скрізь: у сільській бібліотеці, в школі, в сільраді. Однак до собаки нікому не було діла. Так минув місяць, рік, два. А якщо хтось із небайдужих і пробував викликати працівників ДСНС, то відразу наштовхувався на опір сільської ради – там навідріз відмовлялися давати дозвіл на розбирання туалету. Мовляв, лише недавно його відремонтували аж за сорок тисяч гривень.
До речі, на час ремонту пес вже був у ямі. Та будівельна бригада навіть і не думала діставати його звідти.
- Я приходила до них і просила: «Хлопці, давайте я вам заплачу чи могорич поставлю, тільки ж витягніть його звідти», – пригадує пані Валентина.
Проте будівельники виявилися байдужими: туалет ремонтували, не зважаючи ні на плач старенької, ні на нещасне скавуління пса.
Так пані Валентина й продовжувала вигодовувати собача. За ці два роки навіть ім’я йому дала, кликала Манюнею.
- У мене своїх собак вдома п’ятеро. Я і їх годую, і йому приношу їсти. Ось так завдяки мені воно й живе. Водичку на мотузці опускала, а діти, бувало, приходили і розв’язували все... У мене так душа за цю собаку болить. Тільки ж подумати - на війні бійці собак підбирають, а тут у селі на смерть його прирекли. Що ж це за люди такі? - зі сльозами говорить жінка.
Швидше за все, припускає вона, собаку у яму вкинули навмисно, аби позбутися її. Та тварина виявилася із жагою до життя і не загинула. Пощастило їй ще й у тому, що "справляти потребу" до цього туалету селяни приходили лише зрідка.
Та, як з’ясувалося, Манюня – не перший собака, якого вкинули до цього злощасного туалету. Кілька років тому, коли яма в туалеті була більшою, місцеві жінки вже витягували одного песика, а років з шість тому і син пані Валентини рятував собаку з цього місця.
У сільраді історію про собаку назвали вигадкою
Нещодавно про пса почули волонтери із черкаського товариства захисту тварин «Друг» й миттю кинулися збирати гроші на його порятунок (назбирали понад 4 тисячі гривень). Зоозахисники за час своєї роботи надивилися на поневіряння багатьох тварин, але цього разу навіть вони були шоковані байдужістю більшості селян та сільської влади. Спершу вони навіть не вірили, що за довгі два роки місцеві навіть спроб не робили, щоб врятувати пса.
Та переконалися в цьому, зайшовши разом із журналістами до сільської ради. Виявилося, що сільський голова - у відпустці, а виконуюча обов’язки навідріз відмовилася коментувати ситуацію.
Лише згодом перетелефонував сільський голова Сергій Ошовський і сказав… що ніякої собаки в туалеті немає, а історію з нею, за його словами, хтось вигадав:
-Це надумана проблема. Півтора року тому туалет ремонтували, і ні про яку собаку мова не йшла Чутки ходили, що там є якась собака, я ходив дивився, світив ліхтарем і нічого не побачив.
Лише після того, як журналісти сказали, що собаку в туалеті справді бачили, сільський голова припустив, що вкинули її туди спеціально.
- Є в нас в селі група людей, які постійно щось колотять і їм вигідно створювати скандали. Їм вигідно роздути таку ситуацію на всю країну, поки голова у відпустці, - висловив власну версію подій сільський голова.
Утім у телефонній розмові він таки дав дозвіл на розбирання туалету .
Із дна вигрібної ями - до Черкас
Волонтери кажуть, що якби в цьому селі справді були люди, які прагнуть до Європи, то такої ситуації б не допустили.
- Собаку вже давно дістали б. Напевно всі чекали, що вона загине. Але, завдяки якомусь диву, вона змогла вижити. Тепер ми її точно не кинемо, - каже волонтерка Катерина Томіла.
Щоб врятувати пса, із Києва до Сигнаївки згодилася приїхати команда порятунку тварин. Саме на їхній приїзд і збирали гроші волонтери. Кияни мають все необхідне обладнання та спеціалізуються саме по порятунку тварин.
Трохи більше півгодини і пес - на волі. Рятувальники залізли в середину та впіймали його, ввівши йому снодійне.
- Собака виявився досить таки жвавим. Коли ми залізли всередину, він злякалася нас і навіть намагався вкусити, але потім піддався, - розповідає рятувальник Микола Іванов. – На перший погляд він виглядає більш-менш здоровим. Та видно, що в нього проблеми з очима.
Врятованого пса волонтери забрали до черкаського притулку. Там для нього підготували ізольований вольєр. Завтра врятованого чотирилапого огляне ветеринар. Потім собаку поступово адаптуватимуть до нового життя.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
