Кожен із них планував своє життя інакше: жити в рідному місті на Донбасі, працювати та ростити дітей. Однак, війна перекреслила їхні сподівання та відкрила новий шлях. У спецпроект “4 роки в Черкасах” мова йде про історії п'яти переселенців. Герої точно знають, що Черкаси – перспективні, мальовничі та відкриті. І зможуть переконати в цьому й вас, пише "in.ck.ua".
Війна дала зрозуміти, як важливо допомагати іншим та об'єднуватись
Сьогодні в Черкасах його знають як керівника громадської організації "Спільнота біженців із Донецька та Сходу України". Олександр Лавріненко чотири роки тому зрозумів – потрібно реалізовуватися самому і не чекати допомоги від держави. Чоловік згуртував навколо себе активних переселенців Черкас. Сьогодні вони разом відстоюють свої права, організовують соціальні проекти для міста, беруть активу участь у житті міста.
Футболіст у минулому Олександр Лавріненко мав у Донецьку власний бізнес, що забезпечував родину. З початком військового конфлікту родина Лавріненків планувала перечекати стрілянину на морі влітку 2014 року. Олександр сподівався, що бойові дії триватимуть декілька тижнів. Але з розвитком подій чоловік зрозумів – військовий конфлікт затягується, і задля безпеки родини краще поїхати з Донецька. До Черкас запрошували гарні знайомі, спочатку Олександр перевіз сюди родину, а згодом переїхав сам. Активний чоловік зрозумів: аби досягти успіху на новому місці – потрібно допомагати іншим.
- У 2014 році люди не знали, що робити, куди звертатися, як жити далі. Черкаси зустріли привітно, не зважаючи на стереотипи, які склалися про жителів Донеччини. Справді, люди різні сюди приїжджали і так само різні містяни живуть в Черкасах. Але мені пощастило зустріти дуже гарних людей. У 2014 році ми створили громадську організацію, почали збиратися щоп’ятниці, спілкувалися про проблеми, потреби та інше. Найбільше складнощів було через роботу та житло. На той час у Донецьку середня зарплата була 7000 гривень, а в Черкасах 1500-2500. Орендувати квартиру коштувало від 3000 гривень. Часто житло винаймали по дві родини – і тоді з'являлася проблема з адресною допомогою. Держава визначала всіх, хто проживає у помешканні, однією сім’єю і давала одну виплату на всіх, - зазначив голова ГО "Спільнота біженців з Донецька та Сходу України" Олександр Лавріненко.
- Коли ми тільки приїхали до Черкас, найперше, що зробили разом із іншими переселенцями – прийшли до міської ради і запитали, чим можемо бути корисні. Ми тоді поприбирали територію пляжу біля Долини Троянд, вивезли фургон сміття. Відтоді не пропускаємо "суботників" у Черкасах. Під час війни я став волонтером. Доки сам не зіштовхнувся з бідою, не розумів, як важливо допомагати іншим. Сьогодні представляю інтереси не тільки переселенців у Черкасах, а й на фронті. Це жителі з Донбасу, які сьогодні перебувають в зоні бойових дій, українській армії та добровольчих підрозділах.
- Різниця між ритмом життя в Донецьку та Черкасах – дуже велика. В Донецьку все потрібно робити "на вчора". У Черкасах справа може "почекати" – це дійсно вражало на початку. У Черкасах розвиваю два бізнеси, займаємося логістикою і транспортними перевезеннями. Знаю багато переселенців, які створили робочі місця для черкасців, - додав Олександр Лавріненко.
Сьогодні Олександр вважає себе черкащанином, і не уявляє життя без громадської діяльності. Чоловік є також членом спілки підприємців Черкаської області та помічником депутата.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
