Солома, генератор, туалети, крісло, бургер… Не лякайтеся, це не пропозиція купівлі-продажу. Усього-на-всього “герої” історій від організаторів черкаських фестивалів, пише "18000".
Нам, глядачам, теплі фестивальні дні закарбувалися інакше, аніж їхнім творцям. Для організаторів будь-який івент – це, окрім кайфу, ще й стрес, особливо, коли щось йде не так.
Ольга Касьянова, засновниця Kasyanova Event, автор, організатор і керівник соціальних, фестивальних проектів. Серед них – Summer Challenge та Черкаський міжнародний економічний форум
Історія 1. Солома
Наш перший фестиваль Summer Challenge ми вирішили зробити таким “еко-еко”. Дуже хотіли, щоби все було без поліетилену, затишно, в єдиному стилі, по-європейськи. Для цього в оформленні території ми використали піддони, фанеру. І в один момент нам спало на думку, що крутий настрій допоможуть створити тюки соломи.
Ми завезли сотні тюків, рознесли по всій Долині троянд: будували із них різноманітні форми, оформили локації. Не було меж щастя дітей. Найкращі світлини – це саме із нашою соломою. До нас навіть підходили представники міської влади і казали: “Клас, а не дасте ви нам соломи теж на наш захід?”.
І все чудово було, поки не настав наступний день, солому треба було вивезти з Долини троянд. Це робили ми і 10 волонетрів із граблями. Дуже класно загоріли (посміхається). Отак добу ми гребли ту солому, роздавали її в наш зоопарк, дідусь на велосипеді приїжджав і взяв кілька тюків, якісь "чуваки" для свиней (сміється).
Зрозуміли єдине і на майбутнє іншим організаторам: з трави вигребти солому фактично нереально.
Історія 2. VIP-стільці
Ще одна історія – із минулорічного Черкаського міжнародного економічного форуму. Ми організовували його у новому для України форматі Оpen Air – це велике шатро на відкритому повітрі. Коли підрядник надіслав нам карту розсадки, ми зрозуміли, що можемо продати на захід 100 квитків (саме стільки офісних стільців поміщалися в накриття). Коли ж увечері напередодні заходу встановили шатро, і ми почали вносити офісні стільці, то стало зрозуміло, що сотня не поміститься, а квитки вже продані. Підрядник на це просто розвів руками.
Вирішили ми питання дуже мажорно (посміхається), у нас замість звичайних офісних – стояли вужчі стільці Чіаварі, це vip-сегмент.
Поради від Касьянової:
Ми нещодавно із командою їздили на львівський івент-форум. Дійшли єдиного висновку: якщо ви збираєтеся готувати фестиваль, то починайте роботу не за два, три чи навіть шість місяців. Готуйте за рік фестивалі й тоді у вас не буде ніяких фейлів.
Як формула успіху: хороша команда, чіткий контроль, розписана стратегія та контрольована тактика.
Андрій Яроменко, керівник Автомобільного клубу «Черкаси», організатор етапів чемпіонатів та кубків з автоспорту, перегонів на саморобних тачках «Крутий спуск»
Історія 1. Дощ
Всі організатори знають, що зіпсувати будь-який івент може дощ. Нам з дощем просто щастить. У 2014 році ми проводили етап Чемпіонату з дрег-рейсингу. Напередодні була чудова й сонячна погода, та буквально в ніч перед змаганнями почався ливень, він не припинявся до ранку. В організацію перегонів були вкладені чималі кошти, приїхали учасники на топових автівках. Уранці ми були в розпачі, бо Черкаси заливало, і етап був під загрозою зриву. До того ж ми були впевнені, що по такій погоді і глядачі не прийдуть.
Яким же було наше здивування, коли до аеропорту (там проходили перегони) почали сходитися глядачі. У підсумку навіть в дощ нам вдалося зібрати понад три тисячі черкащан. Люди стояли під парасолями і дивилися перегони.
Таких історій, пов’язаних з дощем, чимало. Наприклад, дощ мало не завадив у 2018 році проведенню перегонів на саморобних тачках «Крутий спуск». Але буквально за годину до початку змагань розпогодилось.
Історія 2. Закопані скарби
Одного разу ми організовували автоквест «Скарби гетьмана» на Чигиринщині. На фіналі учасники мали відкопати скарб: три скриньки із монетками. Першу відкопали відразу, а дві інші так ніхто й не знайшов. Учасники квесту настільки перекопали галявину, що навіть ми, організатори, вже не могли зорієнтуватися, де закопані дві наступні скрині. Але попри це всі учасники лишилися задоволені, бо ж відчуття драйву та азарту вдалося вловити.
Історія 3. Плитка і сліди від шин
Якось ми організовували чемпіонат зі слалому в Дніпрі. З міською владою домовились про проведення перегонів у мальовничому місці – на фестивальному причалі. Етап пройшов чудово, але потім керівництво Дніпра змусило нас відмивати на плитці сліди від шин.
Історія 4. Генератор
На «Крутому спуску», який у Черкасах ми організовували двічі, траплялися й інші казуси. Так, першого разу ми забули привезти… генератор, до якого мали підключити колонки. Наші помічники, збираючи все необхідне, просто забули завантажити його до машини. Про відсутність генератора ми згадали буквально за 15 хвилин по початку «Крутого спуску». Але швидко знайшли вихід і ніхто не помітив, що щось йшло не по плану. Звісно, командою ми тоді трохи понервували.
Історія 5. Тачка на трофеї
На минулорічному «Крутому спуску» ми не очікували, що дітям настільки сподобається «тачка» нашого учасника «Офіс на колесах», що вони розтягнуть його собі на трофеї.
Історія 6. Для досвіду
Пригадую, як на другий день етапу ралі на серійних авто (традиційно кожен етап триває два дні) у нас не прийшло десятеро маршалів. То була зима і хлопці, відпрацювавши перший день, на наступний – захворіли. Перегони, звісно, відбулися. Але через меншу кількість маршалів ми були змушені обмежити вхід на територію змагань для глядачів.
Казусних ситуацій не уникнути. Та в нашої команди є правило – швидко реагувати на такі випадки і завжди мати запасний варіант. До того ж якщо глядачі чи учасники нічого не помітили – значить все йде по плану (сміється).
Олена Окунєва, організаторка черкаського спортивно-благодійного фестивалю CherITy, проекту громадських ініціатив “Майстерня міста”, культурної формації “Божевєльнік”
Історія 1. Бабуся, онук і крісло
Біля сцени фестивалю CherITy компанії презентували свої крісла-груші, пуфики, аби відвідувачі могли зручно посидіти, перепочити. Діти бавилися із ними як хотіли. Та потім одна із організаторок побачила, як бабуся із онуком тягнуть крісло за межі фестивальної зони. Це вартувало їм зусиль: бабуся у віці, хлопчик маленький. Наша дівчинка запитала:
– Що ви робите?
– А як? Я думала так можна, – відповіла бабуся і почала пришвидшувати крок.
Зрештою ми разом ледь повернули крісло на місце та пояснили їй, для чого воно на фестивалі.
Історія 2. “Ранні” туалети
Ми домовилися з «Черкаською службою чистоти» про оренду біотуалетів на день фестивалю. У нас була карта фесту із зазначенням усіх локацій, на якій також були помічені зони для встановлення громадських вбиралень. Мені пообіцяли, що в обумовлених місцях їх поставлять наступного дня.
Вже вранці, о 6.00, я прокидаюся від того, що мені дзвонять «Туалети». Так був підписаний один із номерів. Беру слухавку:
– Ну що, куди ставимо?
– В сенсі? Там написано куди, ми ж усе обговорили?
– Я водій, я нічого не знаю. Приїдьте зараз, покажіть.
Довелося о 6-тій ранку їхати і показувати, де ж їх встановити.
Історія 3. Для досвіду
Під час першого CherIT на зеленій галявині була велика сцена. Під кінець концерту, коли вже стемніло, прийшла бабуся. Вона плакала і просила зробити тихіше. Виявилося, що звук доносився аж до лікарні, а там лежав її онук, який отримав чимало опіків. У неї був стрес, вона відчувала провину і гадала, що концерт заважає дитині. По-людськи хотіли зробити тихіше, настільки це можливо. Але скасувати концерт просто не могли.
Це був стрес. Ми врахували наступного року і змінили локацію: сцену збудували так, щоб звук линув на Дніпро.
Денис Гайда – разом зі своєю командою. Гайда-родина є організаторами Всеукраїнського open-air ГайдаFest, всеукраїнського зліту автостоперів, зимового арт-фесту Гайда. Ініціатори низки культурних івентів та концертних виступів українських гуртів у Черкасах
Історія 1. Автостопери і дамба
Оголосивши зліт автостоперів у 2017-му році, ні ми, ні деякі мандрівники не врахували того моменту, що дамба до Черкас буде перекрита. Інформація про це з’явилася лише за кілька днів до фестивалю. Зрештою стопери, які мали бути спікерами на локації, стояли в черзі на трасі зі слухачами й запізнилися на власний виступ.
Історія 2. Коломієць і бургер
Працюючи над сценаріями наших ГайдаВ’ю, ми продумуємо їх так, аби створити інтерактивний та цікавий матеріал. Коли до нас приїжджав Олександр Коломієць – вокаліст гурту “Арлетт”, учасник майстер-шеф, ми зрозуміли, що кухня – це ідеальне місце для проведення знімання. Прогадали ми лише у виборі страви і замість простого салату обрали смачний бургер.
Спершу інгредієнти подолали відстань із Києва до Черкас, потім розпочався складний процес приготування страви й знімання інтерв’ю. Все затягнулося на три години, завершили вже в день фестивалю о 2-ій годині ночі.
ГайдаВ’ю так і не вийшло. Ніяк не знайдемо час і сил, щоб переглянути понад 50 ГБ робочого матеріалу.
Історія 3.1. Для досвіду
Є такі факапи, які не залежать від організаторів. Приміром, скасування виступів учасників – справа неприємна, але часто ми не можемо на це вплинути. Переживши таке двічі із Epolets і Farinhate, ми зрозуміли, що завжди має бути запасний варіант для заміни виконавця в лайнапі.
Історія 3.2. Для досвіду
Називаючи наш фестиваль безалкогольним, ми опиралися не лише на приклад «Бандерштату» чи наше бажання показати людям, що класно відпочивати можна й тверезо. Брали до уваги й заборону вживати алкогольні напої на території міського парку. Виявилось, що відсутності спиртного на фудкортах й присутності поліції в Долині троянд замало для контролю. Тому організатори, волонтери й охорона два роки поспіль проводили профілактичну роботу з відвідувачами.
Наталія Вернидуб, організаторка мистецьких фестивалів «Повітова фанаберія» та «Барба на Бучаку»
Історія 1. Львів’яни і Дніпро
На першу “Повітову фанаберію” до Черкас приїхала група з чотирьох львівських художників. Увесь час фестивалю вони мешкали на турбазі у Сокирному. Зрозуміло, що їх вразив наш Дніпро. І тут одного дня вони зникають.
Мені телефонує увечері жінка, яка безкоштовно їх приютила на цій базі, й каже: “Наташо, вони взяли човна, попливли десь і їх немає”. У її брата, який порядкує на базі, вже руки тремтять. Телефоную на мобільний, а ніхто не відповідає. І я розумію, що це львів’яни, які в калюжу по щиколотки заходили (посміхається), і наш широченний та глибокий Дніпро.
Вони, на щастя, повернулися цілими й неушкодженими, але ці години чекання були стресовими.
Історія 2. Катя Chilly, вимкнений телефон та 4G
На минулорічний фестиваль “Барба на Бучаку” ми вирішили запросити Катю Chilly. Вона погодилася одразу, попрохала помірний гонорар. Окрім того для неї не потрібно було будувати окрему локацію для виступу та витрачатися на обладнання.
Коли лишалися лічені години до концерту мені телефонує Катя і запитує:
– Наташ, а хто мене забере?
– Тобто? Катю, ти сказала, шо ти приїдеш з водієм? А з нас фрукти, вода, гонорар і плата за бензин!
– Я такого сказати не могла (обурливо).
І тут я розумію, що ті кияни, які мали приїхати, вже на місці. Пригадую, що збиралася до нас одна столична художниця. Телефоную їй, домовляюся. А потім чергова зрада. Вона годину чекає Катю біля під’їзду, телефон у виконавиці вимкнений.
Тут я розумію, що глядачі мені не пробачать відсутність зірки. Люди заплатили кошти, щоби приїхати на фест зокрема й заради Каті Chilly. Зрештою вона сама мені телефонує:
– Скільки я можу чекати?
Я їй пояснила, що ми годину, як під її під’їздом. Зрештою вони вирушили на фестиваль. Катя дісталася, мала ще годину до виступу, ходила територією. Потім каже:
– Я маю відчути територію, людей, природу. І тоді визначусь, що заспівати.
Минуло кілька хвилин і вона просить скачати їй музичну програму для виступу. А я розумію, що тут не те що інтернету, а зв’язку нормального мобільного немає. Їхати кудись – теж не варіант. До початку виступу – лічені хвилини.
Наш діалог почув мій знайомий, який йшов від Дніпра. Каже: там внизу є 4G. А для мене скачати цілу музичну програму в Бучаку – це щось нереальне… Зрештою одною ногою на березі, іншою – у воді на камінчику ми ловив цей 4G.
Три поради:
Беріться за планування й реалізацію зі сформованою хорошою командою.
Якщо у вас є вибір – не майте справу з художниками (сміється) Якщо вам все ж таки без художників не обійтись – гроші та алкоголь віддавайте їм після події, перед самісіньким від’їздом.
Не прив’язуйте свої фести до інших подій в місті, регіоні.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
