Коли ми всім казали що почнеться повномасштабка - ніхто не вірив і всі продовжували проживати своє життя.
Я, як ви любите розповідати, скакав по машинам, різав вени під райвідділом, намагався хоч якось привернути вашу увагу, а ви всі продовжували проживати своє життя.
Коли почалося - всі раптом повірили…, але продовжили проживати своє життя.
Коли рік тому я казав, що ми можемо проїбати - ніхто не вірив, адже пропаганда з усіх рупорів кричала про контрнаступ, ну і в найкращих традиціях, - продовжували проживати своє життя.
Сьогодні відсоткова імовірність про**бу є найвищою з початку війни, але ви продовжуєте проживати своє життя.
І якщо ви думаєте що про**б - це втрата Донецької і Луганської областей, чи юридична окупація всього окупованого, чи «по Дніпру» , - не тіште себе ілюзіями, ніхто не зупинятиметься по Дніпру чи по Збручу. Їх ціль - все.
І якщо ви гадаєте, що нові хазяї вас пощадять - ви помиляєтесь ще більше.
Ми загинемо, а ви всі будете рабами на цій землі. Буде повторення історії, буде черговий голодомор, ви знову їстимете своїх дітей.
А вони і далі продовжать творити яничар, які нищитимуть українців.
Ми ще маємо шанс. Ви ще маєте шанс. З кожним днем вашого нікчемного проживання цей шанс згасає.
Ви ж навіть не живете. Задайтесь питанням: чого варте ваше проживання?
Чи може таки почнете жити? Жити повноцінно, з духом у грудях, з ідеєю в серці, ідеєю про майбутнє українських дітей, онуків, майбутніх поколінь, віддаючи себе боротьбі за наше існування.
Смерть існує лише для тих, хто не живе, а проживає. Ми ж не помремо, а підемо у інші, ще крутіші світи.
Поки що вибір є. Але рахунок йде вже не на роки, а на місяці і тижні.
Дмитро Кухарчук, командир 2 штурмового батальйону 3 ОШБр, допис на власній сторінці у Facebook
Все вірно доповів. Досить слухати ідіотів які кажуть що воювати за Зеленского не потрібно. А я кажу що воювати потрібно за Україну, за себе,за своїх дітей,за ті можливості що дає вам держава……….і за Зеленского, бо він є нашим президентом. І не зассяв нікого.