Циркові дресирувальники із Донеччини після багатьох років мандрівок разом зі всіма своїми тваринами оселилися у Великій Яблунівці під Смілою. Про це повідомляє "Прочерк".
Про історію кохання дресирувальників та цирк, який плавно перетворився у приватний зоопарк читайте у матеріалі.
Досвідчені дресирувальники Наталія та Сергій Кущенки - артисти власного пересувного цирку шапіто «Кураж», з яким вони об’їздили мало не всю Україну. Подружжя перебувало у гастролях 20 років, а минулоріч вирішили осісти на одному місці. Разом з усіма тваринами із містечка Покровськ, що на Донеччині переїхали у Велику Яблунівку.
- Уже на в’їзді в Покровськ – перший блокпост: звідси починається прифронтова зона. Лічені кілометри – і вже армійські блокпости на Карловці, а від неї пряма дорога на передову лінію оборони: Піски, Широкине, Водяне. В іншій бік – дорога на Горлівку, де свій «передок»: Зайцеве, - розповідає Наталія і додає. - Хіба можна кинути цих тварин, птахів, яких ми беремо до себе зовсім маленькими: годуємо, зігріваємо своїм теплом, виховуємо?
Про кожного зі своїх вихованців пані Наталія розповідає з любов’ю.
– Без цього дресирувальнику ніяк не можна, – каже вона. – Якщо, приміром, можна знайти підручники з дресирування собак, то де навчитися дресируванню ворона, качки, кота, дикобраза, мавпи, вовка? Ти мусиш знайти з ним спільну мову, відчути його душу, досконало вивчити повадки. Виявляється, що того ж самого лісового ворона можна навчити розуміти ту чи ту команду дуже швидко, а от щоби він її виконав – потрібен неабиякий час. Або кішка чи кіт. Наче все розуміє іноді навіть ліпше за іншу людину, але змусити щось зробити – не так просто.
Свого пелікана Наталія жартома називає «боїнгом», бо коли він розправляє крила, то стає схожим на літак.
- Він потрапив сюди з пораненим крилом, коли летів уночі, то зачепився крилом на електричні дроти. Щоби врятувати його життя, знадобилося багато часу, терпіння та грошей, - розповідає Наталія.
Серед тварин на території є лисиця, дикобраз, жовто-блакитний папуга, китайські шовкові кури з чорною шкірою і чорним м’ясом, камерунські кози тощо. А поруч із ними живуть домашні тварини: коти, собаки, качки. Декого підкидають «добродії», щоби в такий спосіб позбавитися своїх домашніх улюбленців, декого Сергій і Наталія забирають до себе.
От, наприклад, собака з породи руських гончих. Її знайшли виснаженою від голоду, вона була майже мертвою, але вдалося врятувати, підняти на ноги.
Сергій киянин, але теж залишив столицю. А Наталія навіть не мріяла, що колись стане дресирувальницею. Одного разу до містечка Повровськ, де жила Наталія, приїхав цирк шапіто, з яким виступав Сергій. Це і вирішило їхню долю.
– Він освідчився мені вже на третій день своїх гастролей – і я погодилася без довгих роздумів, – посміхається вона. – Отак теж стала дресирувальницею, цирковою артисткою, помічницею, водієм, адміністратором усього нашого клопітного майна.
Нині подружжя Кущенків не виступає з гастролями, як раніше. Сергій працює електриком, а Наталія порається по господарству і робить адигейський сир.
Утримувати тварин допомагають добродії, дещо приносять з собою люди, які люблять живу природу, тварин, птахів.
Читайте також: Мінкульт більше не купуватиме тварин для держцирків
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
