Львівський журналіст розповів про свої враження після відвідин фестивалю чорнобривців

07 вересня 2015, 15:54
Фото: Про Все

Фото: Про Все

Коли мені запропонували відвідати Всеукраїнський фестиваль чорнобривців, я здивувався: «Де ж то таке свято відбувається?! Навіть і не чув про подібне». Виявляється, що проходить воно у містечку Золотоноша, що на лівому березі Дніпра, на Черкащині. Дорога неблизька: зі Львова 700 км.

Так розпочинає свою розповідь про поїздку до Золотоноші львів’янин Андрій Блокун на шпальтах інформаційної агенції Вголос.

Востаннє, за словами автора, в цих краях він бував ще у далекому 1989 році, під час відвідування Канева. Тож попри довгий шлях, не вагаючись, погодився їхати: спокуса відвідати славний козацький край перемогла.

Галицький гість детально поділився своїми враженнями про відвідини Золотоноші із своїми земляками, не забувши пригадати історичні факти, котрі дізнався під час поїздки, сучасний економічний стан райцентру, а також описати сам Фестиваль:

“З Києва до Золотоноші дорога веде через Бориспіль та Переяслав-Хмельницький. Вражають безкраї поля соняшнику та кукурудзи. Часом траса підходить близько до Дніпра і видно високі кручі правого берега найголовнішої ріки країни. Населених пунктів небагато: це не перенаселена Львівщина. Тут між селами десятки кілометрів. А назви цих сіл просто казково-козацькі: Пальміра, Софіївка, Хоцьки, Гречаники, Дівички, Циблі, Городище.

У містечку, яке є центром однойменного району, проживає 29 тисяч осіб. Перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік. Є різні легенди про походження назви містечка. Дехто каже, що в місцевій річці Золотоношці й золото колись намивали. А ще тут був у 17 ст. збірний пункт податків тодішнього феодала Яреми Вишневецького, до якого з околиць несли «золоту ношу» у вигляді товарів та монет.

Група журналістів з усієї України приїхала до Золотоноші на запрошення міського голови Віталія Войцехівського. Він керує містом першу каденцію, але за цей час практично дав місту друге дихання, а більшість мешканців просто «закохав» у себе.

 

Чорнобривцева столиця України

Золотоноша вражає своїм специфічним укладом життя: провінційний спокій і мир панує на вулицях. Більшість забудови – одноповерхівки. Багато «стареньких» будинків. Неймовірно здивувало те, що перед кожним пішохідним переходом у центрі міста встановлений т.зв. лежачий поліцейський: хочеш-не хочеш – пригальмуєш.

Квіткових клумб у містечку нереально багато. На головному проспекті чорнобривцеві насадження тягнуться мало не на сотні метрів! Як виявилось, насправді, символ України – чорнобривці … походять з Америки! У XVI столітті конкістадори завезли їх в Іспанію, а звідти вони вже розійшлись по цілій Європі. Цікаво, що в Англії «наші» чорнобривці називають «меріголд» (золото Мері), а в Німеччині – «студентська квітка» чи «турецька гвоздика».

У місті дуже чисто. Зустрів кілька оригінальних закладів харчування. В одній з кав’ярень запропонували кавун в шоколаді. Коштував цей смаколик аж 7 гривень! Трохи вразив ресторан «Норд-Ост»: чи то названий в честь мюзиклу «Два капітана», чи то в честь терористичного акту на Дубровці. Ну але почуття гумору у власників не відбереш. Оригінальним було і кафе в салоні автобуса.

У Золотоноші мирно співіснують і минуле, і майбутнє. Від радянських символів сліду не залишилось, а постамент гвардійського танку Т-34 розмальований голубами миру. Квіти несуть і до Меморіалу визволителям міста від німецьких загарбників, і до пам’ятника героям Небесної сотні.

Є у місті і кілька храмів. Свято-Успенський собор є осередком духовного життя містян. А справжньою духовною та архітектурною перлиною є Свято-Покровський Красногірський жіночий монастир з цілющим джерелом святого Софронія.

Ми були у місті під час святкування Дня Незалежності. Люди щасливі, у вишиванках. Гуляють по центру, у парку пенсіонери грають у шахи. В розмовах чи не кожен говорить про мир, про швидке закінчення війни, про неповоротку київську владу. Так само, напевно, говорять в Україні в кожному селі. На фронті вже полягла майже сотня мешканців Черкащини.

Але місцеві задоволені своїм життям. У них молодий і перспективний мер, який за чотири роки каденції так і залишився жити в багатоповерхівці та не зрадив традиції ходити на Говерлу. Як кажуть мешканці Золотоноші: у них місто просто золоте! І запрошують до себе в гості.

Поділитись

Коментарі

Вгору