“Кому песики та котики, а кому – павуки, скорпіони, таракани та білки” – черкащани про своїх незвичайних улюбленців

03 лютого 2020, 20:04

Власниці розповідають що у кожного з екзотичних тваринок є свій характер та звички. Одні дуже товариські, а інші небезпечні навіть для господарів, якщо щось їм не сподобається. Тож про те, які улюбленці живуть у черкаських родинах та про характери "братів менших" нам розповіли їх господарі.

Власниці тваринок зазначають: їхні улюбленці для них - звичайні члени родини, а не "екзотика у клітках і тераріумах".

Ірина Малюкова, власниця білки-летяги Пруденс, розповідає, що випадково побачила відео з цими тваринками в соцмережі. Каже що це була любов із першого погляду.

- Єдине, що гальмувало появу нового друга - пошук хороших власників. Це дуже важливо, адже екзотичним тваринам потрібен суперуважний догляд. Від цього залежить подальше здорове життя білки. На жаль, так сталося, що першій моїй білці не пощастило з власниками, у яких я її брала. Вони не заклали достатню вітамінну базу дівчинці. І після року боротьби за її життя Летиції не стало. Зараз ми лишилися лише з малою Пруденс, - розповідає Ірина. 

Власниця зазначає, що летяги - дуже соціальні тварини. Їм обов’язково потрібна пара - партнер або сестра. Самотність вганяє їх у депресію, яка може закінчитися летально. Окрім цього їм потрібно багато уваги від людини, із якою вона живе. По суті, це пожиттєві немовлята.

- Пруденс любить обійматися, але тут же може легенько вкусити. Летяги нічні тварини. “Ранок” у них починається десь о 23-ій годині. Якщо вночі білці стане нудно, то вона може почать плакати щоб ти прокинувся і взяв білку на руки.

Ірина Малюкова розповідає що летяги дуже довго звикають до людей. Тому з появою Пруденс та Летиції в її оселі із гостей лишилися тільки мама й подруга дівчини. А коли білченята трохи адаптуються до того, що в їхній квартирі інші люди, вони обов’язково їх трохи покусають. Аби скуштувати, із ким мають справу. 

Господиня Пруденс зазначає: годувати білку - це як доглядати дітей.

- Потрібно купувати дитяче харчування, свіжі фрукти й овочі, відварювати м’ясо і, звісно ж, давати горішки. Із улюблених харчів у Пруденс - цвіркуни й зоофобуси (краще не гугліть, що це). Цукрові поссуми - це хижі тварини. Тому ці черв’яки й м’ясо - "маст хев" у їхньому раціоні. Із улюблених солодеників - мед. За нього вони й матір продадуть, - розповідає Іра.

- Коли білченя хоче спати, воно ховається подалі від світла. Зазвичай під простирадлом, у наволочці, у недбало кинутій футболці тощо. І тоді починається квест: тобі потрібно вже бігти на роботу, а ти шукаєш малечу по всій квартирі. І головне - дуже обережно, аби випадково не травмувати маля, яке десь у речах. Також - поссуми сумчасті тварини. Тому часто люблять заскакувати у кишеньку твого одягу, поближче до “мами”, - пояснює Ірина Малюкова. 

Анна Бондаренко, власниця азіатського лісного скорпіона на прізвисько Упир, розповідає, що це незвичайне створіння приніс її хлопець.

Фото Упиря з особистих архівів Анни

- Його приніс коханий, коли ми тільки почали жити разом. Ім'я йому я дала відразу, бо дуже боялася. Характер в Упиря змінюється із кожною линькою, він у нас так "дорослішає", - зазначає власниця. - Маленьким він був спокійніший, а зараз пальці до нього краще не пихати - може зробити "кусь". Зараз у нього якраз такий вік, що він постійно не в настрої, тому брати його на руки небезпечно та боляче.

Анна згадує що родичі такої пристрасті до їхнього екзотика не розуміють, проте знайомі та друзі ставляться абсолютно нормально.

- У нашому оточенні є люди, у яких живуть отруйні павуки, пітони та ящірки. Тож наш скорпіончик, жало якого не містить смертельної отрути, є не таким уже й страшним. Хоча я до нього не дуже лізу, можу водичкою побризкать - і все, від гріха подалі, - сміється дівчина.

Домівкою для скорпіона служить лоток із отворами для повітря, який стоїть на коврику з підігрівом - азіатському лісному виду необхідно жити у вологому теплому середовищі.

Власниця скорпіона розповідає, що їсть улюбленець тарганів. Згадує, що спочатку купували їх, але одного разу попалася вагітна тарганиха. Жартує, що таргани почали плодитися і живуть тепер в окремих лотках по декілька десятків комах.

- Упир маленьким їв раз у тиждень одного таргана, а зараз годуємо раз в один-два тижні. Коли він голодний, то більш охоче вилазить із нірки, яку собі робить у кокосовій тирсі, і стає активнішим. А для того, щоб згодувати йому тараканчика, з усього "населення лоточка" потрібно неабияк познущатися. Ми ставимо лоток у холодильник на декілька хвилин, комахи стають млявими і тільки тоді можна дістати одного так, щоб інші не вилізли, - каже власниця скорпіона.

Світлана Павлова, власниця білочки дегу, називає свою улюбленицю Більчонишем або Мишкою.

Фото з особистих архівів Світлани

- Інколи це маленьке щастя буває дуже вредною. На руки її можу взяти тільки я, але якщо не хоче - її не зловиш, вона занадто швидка. Обожнює гризти клітку, це одне з найцікавіших для Мишки занять. Насправді робить це бо зубки постійно ростуть, - розповідає Світлана. - Ми колись купили їй камінчик спеціально для сточування, то це тепер її іграшка, яка літає по всій клітці - Білчониш так грається.

Власниця Мишки зазначає, що коли улюблениці сумно - та привертає до себе увагу будь-якими методами. Іноді тваринка хитрує та таким чином проситься на руки. Світлана розповідає що та пищить від задоволення коли її піднімають, а коли чухають біля носика та за вушками, то навіть і не рухається.

Фото з особистих архівів Світлани

- Спершу в мене з'явилася кішечка, а потім я захотіла когось дуже маленького. Прийшла в магазин, дивилась і на черепашок, і на хом'ячків, а потім консультантка показала маленьких білочок дегу. Я з першого погляду очами обрала малу, відразу ж і забрала, - згадує власниця.

Світлана Павлова наголошує, що в жодному випадку не можна брати тваринку різко за хвіст або шарпати, адже тоді білочка може відгризти собі хвоста. Однак якщо та просто лякається або їй набридає сидіти на руках - може і вкусити.

Валентина Сударик, власниця павука-птахоїда Кокса, розповідає що вперше побачила волохате створіння у лікарні, де проходила практику.

- Тоді я ще жила в гуртожитку і коли принесла павучка додому, то для сусідок це був кошмар, - сміється дівчина. - Потім я переїхала на квартиру, а зі мною - Кокс і його корм (мадагаскарські таргани). Потім брат подарував ще й кошеня шотландське, Масю. Вона його ніколи не бачила. А коли похолоднішало у квартирі, то ми поставили тераріум на тумбу й утеплили його. Масі стало настільки цікаво, що то таке, що вона всю ніч за ним спостерігала і нікуди не відходила.

Фото з особистих архівів Валентини

- Мася ніколи не лізе лапками до Кокса бо він закритий. Але коли ми годуємо його - аж заглядає. Коли вона вже звикла до павука, а ми почали накривати пледом тераріум, то почала лягати зверху, ніби також гріти.

Валя додає що павук не отруйний, але вкусити може. Згадує, що укус схожий на бджолиний. Через це лікарі не рекомендують тримати його вдома людям, у яких є алергічні реакції.

Тарганів, якими Валентина годує свого улюбленця, вона не боїться. Жартує що жила в гуртожитку і після цього її таке вже не лякає.

Валентина Сударик додає: життя з такою незвичайною твариною дуже цікаве, а любить вона Масю й Кокса однаково.

Власниці тваринок зазначають: любити менших необхідно незалежно від виду, розміру, породи та характеру. Бо всі домашні улюбленці заслуговують бути приреченими на щастя.

Підготувала Аліна Євич

Коментарі

Вгору