“Великі черкаські проблеми” або Як із вулиць Черкас зникають водні колонки

31 жовтня 2020, 22:03

Черкаський історик Борис Юхно пише, що сьогодні на вулицях Черкас залишилося лише кілька десятків колонок, із яких тече вода. Чому їх вважають міською проблемою і яка їхня історія появи у нашому місті?

На черкаських перехрестях колонки з’явилися ще до війни і зовні відтоді не надто змінилися. Нині їх залишилося приблизно стільки ж, як на зорі появи - близько 30-40 робочих одиниць на все місто.

- Понад 80 років тому, 1937-го, у 50-тисячних Черкасах налічувалося 40 таких агрегатів. Однак на той час до централізованого водопостачання вже підключили більшість спільних будинків. На увесь садибний сектор 40 колонок ніби й ніщо, та у дворах було ще чимало класичних криниць, навіть “журавлі” траплялися. На кількох перехрестях облаштовували громадські громадські. Хоча для населення Черкас під 70 тисяч 65 колонок – це таки мізер, бо на одну "приходилось" близько тисячі осіб, - розповідає Борис Юхно.

Станом на 1957 рік у Черкасах облаштували 246 колонок. Між іншим, лише 11 із них – на старих Митниці та Подолі, які традиційно живилися водою з криниць.

Десь до середини 1970-х кількість “синіх стовпчиків” подвоїлася та відчутно перевалила за пів тисячі, а в приватних секторах колонки облаштували на кожному перехресті.

- А вода в колонках була смачною. І малим я ніяк не міг второпати, чого в селі всі нахвалюють воду з колодязя, якщо вона якась... Ну, пуста, чи що. Тільки й того, що холодна. Якось я взяв із собою на канікули кілька акваріумних рибок, які до цього на відстояній черкаській воді благополучно жили років зо два, настав час змінити її на сільську. І вже надвечір попливли мої гупаші в райські озера. Всі як один. Не знаю, може, радості їхні серденька не витримали, але дідусь сказав, що треба було води з канави набрати та трохи хлору всипати. Я ревів, а він так і зробив. Хлорки, щоправда, не додавав, але в копанці зловив пару в’юнів і я знову став щасливий... - згадує історик.

Більше десяти років тому, навесні 2009-го року, вийшло велике інтерв’ю з директором КП “Черкасиводоканал” Сергієм Овчаренком. З-поміж іншого говорили й про колонки.

- Тоді Сергій Володимирович сказав, що залишилося їх у місті близько трьох сотень, у комплексі назвавши “великою проблемою”. Адже “для побутових потреб ними користуються одиниці, тим часом колонки стали такими собі безкоштовними автомийками. Бруд, шампуні та хімікати розтікаються вулицями. Але не можемо відключити, бо комусь вони справді потрібні як джерело води. Як правило, це одинокі люди похилого віку”. Сумно, але відтоді таких людей у нас поменшало. Відповідно й кількість колонок скоротилася в рази. Доживають, - каже Борис Юхно.

Дитячі розваги завдяки "синім стовпчикам"

Історик згадує, що з колонками у "дворових" дітей була пов'язана цікава розвага.

- Ще був "душ". Це коли навпроти колонки шикувалися друзі в самих трусах (вважайте - шортах), один вис на ручці, а інший затуляв долонею рурку, аби був тиск, і направляв воду на компанію. Потім мінялися. А потім з'являвся хтось із дорослих і ревів, як мамонт, - розповідає Борис Юхно.

"Синій стовпчик" слугував розвагою і в зимовий період часу.

- Наніч, коли був мороз, ручку колонки підпирали камінцем, аби бігла вода. І зранку на тій гірці "літали" на санках як на літаку, - згадує один із коментаторів допису.

Поділитись

Коментарі

Вгору