Пане Президенте, вітання! Пише Вам така собі Тетяна Кавальчук з Черкас. Нагадаю: це обласний центр на відстані 190 км Великого будівництва і з мером, який епізодично чинить спротив. Та не в тому суть.
Сповнілося мені 44 рочки. Із них 18 живу я в Україні. Працюю, як можу, на українську економіку, культуру і демографію.
- Двох діточок народила - говорять солов'їною і про Бандеру знають.
- Податки плачу немаленькі - і на диво регулярно.
- Виробництво заснувала - збільшую ВВП в поті чола.
- Громади розвиваю, виборців просвіщаю, депутатів з жителями поєдную - взрощую демократію, плекаю громадську активність шо в місті, шо в селі.
- Слово "паляниця" можу вимовити без зусиль.
- І навіть бойову стійку українського жіноцтва опанувала.
Але ось печаль - не маю я українського громадянства. Хоча всі документи 3 роки тому подала. І лежать вони стосиком десь у Вас у шухляді.
Я, звісно, людина терпляча, вмію стримувати пориви. Зелене світло на переході вичікую, врожаю абрикосів на Черкащині, оновлення судової системи...
Але навіть я не вірю, що обіцяного 3 роки чекають. Бо закон каже - термін розгляду заяв про громадянство не має перевищувати 1 рік. І закону, а не прислів'ю треба вірити, каже мій внутрішній юрист.
Звісно, судитись я можу. Та суди не люблю з Революції Гідності, коли їх регулярно відвідувала. І хочеться якось полюбовно владнати стосунки з Україною.
То що я хочу побажати в свій день народження? Щоб Ви, Володимире Олександровичу, дістали мої документи з шухляди і видали нарешті указ. #прийміть_Таню_в_громадянство! І ще тисячі людей, які так само очікують на це рішення роками.
Обіцяю не вивозити український чорнозем в Білорусь вагонами.
Тегнути Вас не можу, тож вважатиму цей пост матеріалізацією чувствєнних ідей в свій день народження ))А Офіс Президента України і Олександр Скічко хай Вам передадуть листа.
Тетяна Кавальчук, громадська активістка, допис на власній сторінці у Facebook
