Спроектували сквер ленінградські архітектори в комплексі із самим “Білим домом”, що помітно тим, хто бував у Пітері. Окремо не відкривали, тож виходить, що скверику вже під 60.
Про це розповів на своїй сторінці в соціальній мережі "Фейсбук" черкаський краєзнавець Борис Юхно.
Відтак він другий за віком після того, що колись був Комсомольським, а нині Хмельницького, та років на п’ять старший “Юності”. І спочатку був “оазою щастя”, адже неофіційно вважався “весільним”. Річ у тім, що аж до 1969-го у крилі облради розписувалися “молодожони”, як тоді кальковано називали нові подружжя.
До речі, центральна фігура фонтану з тих часів, – “Дівчина з мушлею”, – дивом вціліла. Свого часу її перевезли на територію Водопарку, де вона й нині. Я її не пам’ятаю. Малого якщо й приводили мене сюди, то щоб міг поїздити на залізних педальних автомобілях з прокату. Морозиво “Ескімо”, сітро – все тут, у кіоску.
1982-го сквер капітально оновили. Змінили покриття, лавочки та вдруге – фонтан. Тепер ним стала мозаїчна каскадна чаша. Поступово призначення території стало якимось безлико-універсальним: тут тобі і шахові турніри, тут і виїздні чебуреки. І так тривало довго. У середині 1990-х водограй остаточно вграли, а територія стала однією з розхристаних локацій загальноміських свят з купами сміття. Новий “світлодинамічний” фонтан відкрили у вересні 2008-го, ним і милуємося.
Все, минув скверика, де під стінами саме “цитаделі” саме кладуть плитку. Підганяють щільно, тому працюють електроінструментом, а від того стіна пилу – не минеш.
Читайте також: Краєзнавці занепокоєні руйнуванням історичної пам’ятки в центрі Черкас.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
