Восени року, що минає українські телеглядачі познайомилися із Владом Дунаєвим – першим учасником проекту "ТОП-модель по-українськи", що має обмежені фізичні можливості – хлопець не чує. 19-річний Владислав прийшов на проект із меседжем, що "глуха людина може все", чим довів до сліз у буквальному сенсі цього слова суддів реаліті-шоу. Ні відсутність підтримки з боку батьків, які вважали модельний бізнес несерйозною справою, ні упереджене ставлення колег по цеху, ні скромні фінансові можливості не похитнули віру юнака у себе і власну мрію. Про своє життя він розповів у інтерв'ю журналу "Proman", пише vikka.ua.
Влад народився у місті Канів Черкаської області в простій робітничій сім'ї. Оскільки українська глибинка не надає ніякої освітньої платформи для людей з інвалідністю, його батьки вирішили переїхати в столицю, де хлопчик займався в спеціальній школі-інтернаті для дітей із вадами слуху.
Вже у віці 8-9 років він чітко знав, чого хоче, поставив собі мету і безапеляційно відкидав думки всіх тих, хто в його мрію не вірив. А не вірили, як виявилось, усі.
- Не знаю, чому народилася мрія стати моделлю. Адже в нашій простій родині цим ніхто не захоплювався і нічого про модельний бізнес не знав. У мою мрію ніхто не вірив. Говорили, що я не зможу здійснити її як через невідповідність зовнішності, так і через глухоту, – згадує хлопець.
У той час, як він бачив себе у фешн-індустрії, батьки писали для свого єдиного сина зовсім інший, "серйозний" сценарій: хотіли, щоб юнак пішов працювати на завод, отримував стабільний дохід і мав, як то кажуть, впевненість у завтрашньому дні.
- Це було б нудне життя, життя без розвитку. У Радянському Союзі всі звикли, що немає можливостей або ж ці можливості лімітовані. Але я вирішив довести, що і глуха людина може досягти бажаного, – міркує Влад.
Примітно, що важливу роль у його виборі і становленні такої безкомпромісної позиції зіграв і досвід батьків. Відмовившись від своєї мрії і професійної реалізації у цікавих для себе сферах (батьки Влада теж глухі, проблема зі слухом спадкова і передається з покоління в покоління. – Ред.), Вони торгували брелоками за кордоном, щоб заробити грошей на квартиру в Києві, а сьогодні разом працюють в одному зі столичних готелів.
- Коли батьки були молоді, у них було багато мрій. Але вони це все закинули. А я не хочу! – каже Дунаєв із сумом в очах.
Для того, щоб мати можливість жити звичайним життям і не відчувати на собі всі складнощі у спілкуванні, близькі Влада не раз пропонували йому скористатися благами сучасної медицини і встановити кохлеарний імплант. Цей прилад з великою ймовірністю зміг би компенсувати втрату слуху і подарувати нові фарби життя. Але є і зворотна сторона медалі – медичне втручання шляхом впровадження такого слухового протеза пов'язане з величезною кількістю ризиків і може нести за собою незворотні наслідки.
- Нічого не потрібно впроваджувати, потрібно вчитися адаптуватися під свій недолік, – впевнений Дунаєв.
У повсякденному житті йому часто допомагає троюрідна сестра Євдокія, яка виступає в ролі своєрідного комунікативного каналу в спілкуванні Влада з іншими людьми. Євдокія – одна з небагатьох у родині, кого не торкнулася проблема глухоти. Щоб слухати і чути родичів, вона опанувала мову жестів і частенько супроводжує Влада на зустрічах та кастингах, надаючи йому підтримку.
Дунаєв неодноразово брав участь у модельних кастингах, однак постійно отримував відмову від потенційних роботодавців. У момент, коли подіум почав здаватися лише міражем, в його житті з'явився телевізійний проект "ТОП-модель по-українськи".
- Я почав активно займатися спортом, але не міг забути про свою мрію, – згадує Дунаєв. – Коли побачив інформацію про кастинг "ТОП-модель по-українськи", вирішив, що це мій шанс проявити себе.
Насамперед про свій намір взяти участь у телепроекті він розповів батькам, на що у відповідь отримав порцію нерозуміння і обурення. Справа в тому, що Влад у той час працював у одному зі столичних супермаркетів на посаді комплектувальника товарів, а потім – і касира. Батьки дуже дорожили такою роботою і несамовито боялися звільнення сина. "Я пам'ятаю, як вони розсердилися...", – з посмішкою на обличчі ділиться спогадами Дунаєв.
А ось про сам проект – конкуренцію, нещирість учасників, їх упереджене ставлення та конфлікти – канівчанин згадує неохоче.
- Сміялися, говорили, що глухого не візьмуть, таким тут не місце. Але я був упевнений в собі і в тому, що мене відберуть. Опинившись на проекті, я потрапив у інший світ... Я був єдиним без слуху, інтернету, інформації. Не знаю навіть, як передати це відчуття, – розповідає Влад.
До речі, кастинг у шоу проходив за день до дня народження хлопця, і в цьому календарному збігу він побачив своєрідний знак удачі і проблиск надії на успіх. Після того, як юнак приміряв на собі безліч образів, здобув перший досвід професійних зйомок, попрацював зі знаменитостями, він багато чого переосмислив, став сміливішим і переконався, що немає нічого неможливого.
- Чим я займався раніше? Сидів удома і робив селфі. А тепер усвідомлюю, що можу абсолютно все. За допомогою проекту я хотів донести до глухих людей, що вони здатні на більше, ніж думають, і у мене, сподіваюся, це вийшло, – переконаний Дунаєв.
Після участі в проекті батьки Влада подивилися на його мрію під іншим кутом, змінили ставлення до модельної індустрії як такої, але критерії успішності людини в їх очах залишилися незмінними – для сина їм хотілося стабільності і швидкого результату.
"Коли ж у тебе з'явиться робота? Не витрачай час даремно. У тебе немає зарплати!" – раз у раз по закінченні проекту чув він у свою адресу. Сам же юнак не відчуває ні розчарування після участі в шоу, ні ейфорії, він тверезо дивиться на речі, аналізує скоєні помилки і рухається далі до поставленої мети. Прийшло лише розуміння, що моделінг – не кришталево чиста сфера діяльності, а картинка дитячої фантазії може істотно відрізнятися від реальності. Але мрія Владислава незалежно від зовнішніх обставин – величина постійна. "Ні, я не розчарований у професії моделі, я зачарований нею", – ділиться він думками.
Поява на телевізійних екранах країни зробила Влада впізнаваним: він зізнається, що дівчата приділяють йому увагу в транспорті, шанувальники пишуть багато приємних слів у соціальних мережах. Хлопець лише в "Інстаграмі" має понад 60 тисяч підписників. Каже, що без такого роду підтримки та мотивації став би слабким і рухався вниз.
- Глухі – нормальні люди, за винятком того, що вони не чують. А в іншому – вони вміють писати, читати, керувати своїм життям і виконувати мрії. Я людина. Чую чи не чую – не важливо, – наголошує Влад.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
