Підкорювачка гір: черкаська альпіністка у походах дає фору чоловікам

05 грудня 2017, 22:16

Вона збирається у подорож за 15 хвилин, бадьоро долає гірські підйоми, лазить по скелях не гірше за чоловіків-альпіністів, вміє спускатися на сплавах по річках та літати на параплані.  У свої 24 роки черкащанка Наталія Шевелюк має чималу добірку власних піших подорожей. Дівчина є досвідченим мандрівником та професійним гідом по туристичних маршрутах. Про них та про свій стиль життя вона розповіла сайту vikka.ua.

Перший маршрут у Криму Наталія пройшла ще у шкільні роки. Тоді зрозуміла, як може нашкодити у дорозі невідповідне спорядження і поціновувачем такого відпочинку себе не відчула. До того ж школярка потрапила під сувору перевірку досвідчених туристів.

- Були літні  канікули і мені не було чим зайнятися. От і долучилася до групи мандрівників. А вони ще й домовились між собою вдавати з себе асоціальних людей. Я взагалі не розуміла, про що вони говорять. До того ж хлопці постійно казали, що ми спізнюємося на потяг і нарощували темп. Я не відставала. Потім виявилося, що вони історію про потяг навмисне вигадали, – пригадує перший маршрут дівчина.

Там, на одному з кримських гірських плато, поблизу табору туристів ударила блискавка. Наталія відчула, що у поході треба бути готовим до непередбачуваних небезпек.

- Через кілька тижнів хлопці влаштовували альпіністський захід. Я знову долучилася і зрозуміла, що альпінізм – не моє. Але спілкування з цікавими людьми, яких об’єднують такі теми, притягувало. Минув рік, і в Криму я познайомилася з альпіністом, який повірив у мене, побачив здібності та взяв у гори на скелелазіння, – розповідає альпіністка.

Кримських та карпатських подорожей у Наталії потім було чимало. Цими маршрутами вона може ходити, як то кажуть, із заплющеними очима. Під час чергової такої поїздки у черкащан виникла ідея піднятися на найвищу гору Європи – кавказький Ельбрус. Її зараховують до списку "Семи вершин" (найвищі вершини семи частин світу).

- Ми серйозно готувалися до цього сходження, консультувалися, шукали спорядження, знайшли собі гіда. Здійснили кілька походів, щоб підготуватися фізично. Ельбрус – це серйозна висота. Тож треба було серйозно до цього підійти, – пригадує мандрівниця.

При висоті гори 5 тисяч 642 метри над рівнем моря черкащанка піднялася до відмітки 5 тисяч 400 метрів.

- Я трохи не дійшла до вершини. Гід, який з нами був, відмовився йти вище. А двоє хлопців, з якими я піднімалася, відірвалися вперед. І тут я побачила жінку з Кореї, яку несли вниз. Я подумала, що з мого боку буде нерозумно йти вгору самостійно, при тому, що спускатися буде ні з ким. Адже з групи у 10 осіб піти в гору змогли тільки троє, – ділиться досвідом Наталія.

Дівчина підкреслює, що ситуація склалася всупереч планам через те, що їх група допустила розповсюджену помилку: українці не пройшли акліматизацію, як цього вимагали умови.

- Потрібно було підніматися та спускатися, щоб тіло прилаштувалося до умов. Ми ж, у свою чергу, дуже швидко набирали висоту. І багато хто не зміг іти, погано себе почував. Я не засмутилася через те, що не дійшла до кінця. Гори, як стояли, так і будуть стояти. Я для першого разу, до того ж без акліматизації,  мала дуже гарний результат. Тепер, коли ми з моїм напарником Радомиром Поповим самі водимо групи, не нехтуємо правилами безпеки, – розповідає черкащанка.

Наталія каже, що у походах з людиною трапляється психологічне перезавантаження. Мандрівники регулярно помічають такий ефект: під час виснажливих походів, непростих умов та фізичних навантажень люди відчувають себе щасливішими, ніж у звичайних побутових умовах. Тіло напружується, а дух стає вільним. У чоловіків просинається азарт, вони починають у чомусь відчувати себе суперниками, та не дають іншим обійти себе, перевершити у чомусь.

- У таких мандрах можна зустріти дуже цікавих і різних людей, поринути в їхню культуру, розширити світогляд. Наприклад, у Непалі здавалося, що ми потрапили на іншу планету. Мене навіть дивує, що чоловіки, які вже мають дітей та реалізувалися у житті, кажуть, що похід – це краще, що траплялося з ними у житті, – ділиться черкащанка.

Вона зазначає, що професія гіда в Україні не сертифікується так, як у Європі. Але все ж таки потрібно постійно вчитися, готуватися до нових маршрутів.

- Я поїхала навчатися в альптабір у Безенгі (гірський район Кабардино-Балкарії, центральна, найвища частина Кавказьких гір, де знаходиться Безенгійська стіна, Безенгійський льодовик, - ред.). Там проходила і вивчала гірські маршрути, здобула розряд з альпінізму, – розповідає Наталія Шевелюк.

Черкаська альпіністка ходить у гори влітку і взимку. Здолала сходження на грузинські гори Тетнульд та Казбек, була у Гімалаях, а нещодавно повернулася з грузинського сходження на гору Зесхо.

- Чим складніше маршрут, тим менше дівчат наважуються брати участь у походах. І я розумію, що я не вписуюся у формат середньостатистичної дівчини. У походах слабкою статтю себе не відчуваю. Все роблю на рівні з чоловіками, часто і фору можу дати, – зазначає черкащанка

Альпіністка вже визначилася з географією найближчих подорожей.

- Цього літа ми хочемо поїхати до Альп, тож у березні відправлюсь вчитися працювати з кригою в Словакію. Там будемо тренуватися з інструкторами. Знаю по собі: якщо чимось загорюся, то це вже не просто мрія, а мета. Раджу всім вирушати у подорожі і походи – це дійсно змінює життя на краще і вириває з буденності, – пояснює Наталія Шевелюк.

 

Вгору