Фото з сайту "Золотоноша"
Золотоніський мандрівник Богдан Мартовський, який об’їхав ледь не задарма 18 українських міст, опублікував блог про свій перший досвід відвідування чужої країни. Хоч “закордон” цей і близький, та все ж мало хто наважиться завітати у гості до Молдови таким чином. Отже, про те, як побувати в Кишиневі за двісті гривень, дізнавайтесь у цікавому авторському матеріалі, який опублікувало інтернет-видання "Золотоноша".
П’ятниця, 9-та ранку, траса Е95 (за станцією метро Теремки). Проходить година і зупиняється чоловік. На вигляд дуже зайнятий, з гарнітурою у вусі, постійно з кимось розмовляє. Особливість його була в тому, що він підбирав всіх підряд (було трохи тіснувато). Щоправда, всі пасажири давали гроші. Крім мене. Висадив біля Білої Церкви. Наступна машина зупиняється через 40 хвилин. Водій сам з Росії, дуже проросійсько налаштований. Вважає, що діти народжуються відразу або розумними або тупими, незалежно від освіти. Дуже цікавим збігом було те, що його дочка закінчила НПУ ім. Драгоманова, фізмат інститут (де я і навчаюсь). Після вислуховувань, як було гарно при Радянському Союзі та анекдотів про євреїв, він мене висаджує біля Умані. Через 3 машини, по 40 хвилин очікування на кожну (без цікавих випадків та історій) опиняюсь на трасі, що прямує на Кишинів. Йду пішки до зручного місця для стопу. Бачу – саме на тому місці стоїть вже машина, біля якої нервово курить цигарку самотній водій. - Далеко идешь? – В Кишинев. – Е**ть! Садись, хоть до Дубоссар довезу.
Ну ось так, я дістався до Дубоссар, від яких лишилось 40 кілометрів до Кишинева. Зважаючи на те, що це місто знаходиться в Придністров’ї, окремій республіці, то й кордон з Молдовою довелось переходити пішки, на що прикордонники дуже весело відреагували. Після безпроблемного переходу через кордон, зупинилася відразу ж інша машина – бусик, в якому їхали троє молдаван прямо на Кишинів. Отже, 19:30, я в Кишиневі.
Фото з сайту "Золотоноша"
Прямую пішки до закладу під назвою “Арт-Лабіринт”, попередньо домовившись за кауч (місце ночівлі для мандрівників, – ред.): “Просто говоришь, что ты стопщик и тебя надо вписать, ребята поймут, ты не первый”. Дізнався я про це місце за допомогою сайту Каучсерфінгу, де після 10-ти відмов отримав повідомлення, в якому одна дівчина розповіла мені про нього, за що я їй дуже вдячний. “Арт-Лабіринт” – це громадська організація, яка розташована в будівлі старого музею. Щоб проживати тут, ти маєш допомагати в прибиранні будівлі та приготуванні їжі. Мистецтво, музика, подорожі – це все об’єднує тутешніх відвідувачів. Присутня деяка прихильність до буддизму та Індії, різних шаманських штучок. “Арт-Лабиринт – утопия современности, квазиреальность, иллюзорное путешествие внутрь себя в поисках внутреннего «Я»”. Заклад, звісно, дуже атмосферний, з неймовірними людьми. Але спати в ньому ну дууже холодно.
Фото з сайту "Золотоноша"
Другий день розпочався з пошуків вина на місцевому базарі. Ціна 13 грн/літр мене приємно здивувала. Придбавши вино та трохи перекусивши в мене виникла ідея щодо пошуку каучу. Взяв лист картону на базарі, написав на ньому “Need a couchsurfing” і пішов гуляти по Кишеневу. Кожен другий вчитувався в мій напис та ніхто не наважувався підійти.
Фото з сайту "Золотоноша"
І от, буквально після 10-хвилинної прогулянки до мене підходить чоловік, й починає говорити до мене англійською. Розповідає, що сам він з Німеччини, працює тут вчителем німецької мови, звати Олівер. Без проблем може надати мені нічліг, але зараз він дуже зайнятий і має йти, звільниться тільки під вечір. Отож, обмінявшись контактами (додали до друзів один одного в Фейсбуці), ми розійшлись в різні сторони. Наступні 5 годин я просто гуляв містом. Дійшов до Маку, звідки зв’язався з Олівером. Зустрівшись, ми придбали пляшку вина та пішли святкувати знайомство до нього додому. Під час розмови найчастіше в нас піднімались дві теми – кліше та відмінність української і російської мов. В котрий раз переконуюсь, що моя англійська далеко не ідеальна, але для розмов згодиться.
Фото з сайту "Золотоноша"
Третій день нічим особливим не відзначився. Відвідав найбільший парк Кишинева – “Dendrarium”, придбав пляшку вина в якості сувеніру, погуляв містом, а під вечір знову пішов пити вино з Олівером.
Четвертий день, понеділок, 07:30. Через півгодини зупиняється перша машина, яка доїжджає до Крікови, звідти трьома автівками за три години до кордону і от я в Україні. Здавалося б, півшляху пройдено, все добре. Всього лише 80 кілометрів до траси Одеса-Київ, ну а звідти вже без проблем до столиці. Та не так сталося, як гадалося. Стояти та стопити біля кордону мені не захотілося (дууууже тупе рішення), бо люблю йти під час автостопу. І от, коли вже йду третю годину поспіль (за 60 хвилин повз мене проїжджає максимум 10 машин), від кордону я вже відійшов на 20 кілометрів, виходу нема жодного.
Тут і зупиняється веселий дід Міша, який їде саме до потрібної мені траси. Та знову не все так весело, адже через 30 хвилин у нас зламався автомобіль. Ремонт його тривав цілу годину, але задля моральної підтримки діда Міші я вирішив не залишати його серед пустелі. Через годину поїздки знову така ж проблема.
Фото з сайту "Золотоноша"
Цього разу ремонт тривав 30 хвилин. Дід Міша потім перепитував мене, чи дуже я жалкую, що сів саме до нього, на що відповів: “Ви єдиний, хто зупинився протягом трьох години, за що я Вам дуже вдячний ”. 18:00, я виходжу з його автівки і розумію, що тепер мені треба автомобіль, який доїде прямо до Києва, бо знаходжуся на відстані 300 кілометрів від нього, а скоро вже стемніє. Випадково знайшов картонний лист, на якому написав “КИЇВ” та почав стопити. Проходить година – ніхто не зупиняється. Починає сутеніти, роздумую про ночівлю на зупинці. Але, НІ! Дива Трапляються! Зупиняється “хлібовозка”, на якій дістаюся до столиці о 23-й годині. Після 16 годин стопу я вдома. Це було круто!!!
Підсумок: - 1000 кілометрів; – 11 автомобілів – 2 каучі – 9 годин до Кишинева, 16 – до Києва. – Витрачено 200 гривень за два дні в Кишиневі: на їжу та вино.
Богдан Мартовський
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
