На вулиці стало холодно, саме час кутатись у теплі пледи з чашечкою гарячого чаю та занурюватись у читання. Ми поцікавилися у містян, за якими книжками вони проводять довгі осінні вечори, пише in.ck.ua.
"Зараз я читаю мемуари Володимира Винниченка "Відродження нації" про період української революції 1917-1921 років. Книга цікавить мене як майбутнього історика, адже це важливе джерело інформації про період, повний суперечностей. З іншого боку, мені не байдужа нинішня ситуація в Україні. Як не дивно, тогочасні події мають багато сучасних паралелей.
Книжка дає можливість поглянути на ті процеси "очима" Винниченка, зрозуміти мотиви його дій, які часто критикують, порівняти тодішню ситуацію з нинішньою. Ми чудово знаємо, чим все закінчилося для Української народної республіки. Сподіваюся, сучасна Україна врахує цей трагічний досвід", - розповідає студент, громадський активіст Антон Ведула.
"Я читаю літературу, яку колись оминула в молодості, або перечитую твори, які мені раніше сильно сподобалися. До останніх можу зарахувати, наприклад, О. Генрі або "Ловець у житі" Селінджера. Обожнюю цю книгу! Вона мене повністю підкорила багато років тому і досі є дуже цікавою. Мене захоплює внутрішній світ людини, яка проживає зі мною всі ключові моменти життя. Думаю, ми близькі по духу з головним героєм роману. Також дуже хочеться почитати "Солодку Дарусю" Марії Матіос, бо чула про неї багато позитивних відгуків", - каже бібліотекар Лариса Барсукова.
"Мені дуже подобаються твори Бредбері. Читати їх почала відносно недавно, тому що тільки відкрила абсолютно новий для себе жанр фантастики. Раніше читала тільки класичну літературу. Дуже задоволена, що вирішила відкрити для себе цей жанр.
У процесі читання мені найбільше подобається, що у такий спосіб я можу поспілкуватися з великими літераторами через їхні твори та героїв. Це своєрідний дотик до мудрості та збагачення. У такий спосіб я змогла відчути і краще пізнати Достоєвського, Булгакова, Уайльда", - розповіла директор Черкаського обласного молодіжного ресурсного центру Тетяна Артеменко.
"Зараз читаю "Шоколад" і "Шантарам". Остання – велика та складна книга, тому я постійно чергую ці твори. В "Шантарамі" мене захоплює історія головного героя, який опинився в Індії та зіткнувся там із багатьма труднощами та випробуваннями. Почитати цю книгу мені порадила дочка, а я довіряю її смаку. Крім того, мене дуже цікавить індійська культура з їх звичаями, кастами. Це своєрідне відкриття того світу, який для мене є незвичним та невідомим", - говорить бібліотекар Лідія Клименко.
"Читання, безперечно, збагачує наше мислення, робить мовлення багатшим... Я працюю викладачем української мови, тому в художніх творах шукаю ще й різні цікаві стилістичні особливості, незвичні мовні конструкції. Останньою книгою, яку я прочитала, став роман Ліни Костенко "Записки українського самашедшого". Правда, особливо приємних вражень вона у мене не викликала, незважаючи на схвальні відгуки громадськості та моїх знайомих.
Мені дуже близький стиль Горліс-Горського, який написав "Холодний Яр". У цьому ж напрямку читала "Чорний ворон" Василя Шкляра. Серед сучасних постмодерних літераторів мені найбільше подобається Олександр Ірванець. Люблю цитувати його твори", - розповіла кандидат педагогічних наук, доцент Валентина Шляхова.
"Остання прочитана мною книга – оповідання письменника та драматурга Еріка-Емануеля Шмітта "Оскар та рожева пані". Люблю цього письменника за його чудовий стиль. Ще бачив виставу за цим твором, і вона також мені дуже сподобалася. Взагалі, книги для мене – це ніби окремі пазли, без яких не буде цілісної картинки в моїй голові. Вони дають мені краще розуміння світу і себе", - розповідає науковий співробітник музею "Кобзаря"Ярослав Литвин.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
