Події в Києві перейшли в фазу жорстокого протистояння. З'явилися перші жертви, застрелені під час протистояння на Грушевського. За роки незалежності українці не переживали подібних подій і багатьом важко впоратися зі своїми емоціями, інформує INSIDER. Журналісти звернулися до психологів з питанням , як "переварити" переживання з приводу ескалації насильства і агресії, а також як не впадати і не сіяти паніку.
Наталя Кухтіна , практикуючий психолог , член Європейської професійної психотерапевтичної ліги:
"Будь-які поради людям, які зараз знаходяться на барикадах, недоречні. Це непрофесійно і прирівнюється до злочину. Хіба потрібно давати поради людині, яка щойно зламала ногу? Її потрібно негайно везти в лікарню, а коли гіпс накладено, вже тоді з людиною можна говорити.
Люди, що знаходяться зараз всередині конфлікту, переживають колосальний стрес і не в змозі почути ніякі поради. І до тих пір, поки ситуація якимось чином не завершиться, їх просто потрібно морально підтримувати. А після вирішення конфлікту їм знадобиться негайна психологічна допомога.
Люди ж, які не беруть активної участі в подіях, але переживають через те, що відбувається, знаходяться в стані стресу, який вдвічі сильніше, ніж у тих, хто перебуває всередині подій і безпосередньо наражається на небезпеку.
Останні, можливо, не управляють ситуацією, але можуть ухвалити хоч якесь рішення. А людина за екраном телевізора чи комп'ютера ні на що не впливає. І від цього рівень її напруги різко збільшується.
Тому людям, які страждають серцево-судинними захворюваннями або перенесли інфаркти, інсульти, просто не можна це все дивитися. Вони можуть не пережити такого адреналінового сплеску. Хоча в цей момент може виникати відчуття, що все під контролем - "я ж сиджу вдома на дивані і дивлюся телевізор".
Зараз можна тільки молитися і сподіватися, що все завершиться мирним шляхом".
Еліна Романенко, практикуючий психолог, член Міжнародної асоціації групової психотерапії і групових процесів:
"Отримуючи токсичну інформацію, важко не відчувати обурення, страху, гніву. Вона руйнує душу і тіло, може ввести в стрес, який потім виллється на оточуючих або на самого себе. Тому свої можливості бажано оцінювати тверезо, а емоції - фільтрувати.
Існує велика спокуса або зробити вигляд, що нічого не відбувається, і тим самим не дати своїм почуттям права на існування, або відмовитися від самостійного їх проживання і спробувати передати тривогу далі.
Перший варіант поганий тим, що непрожиті емоції нікуди не діваються. Краще дати їм висловитися, щоб внутрішня тривога не переходила у відчай. А передача паніки далі принесе всього лише короткострокове нестійке задоволення.
Тут ми переходимо до другого запитання: з якою метою я поширюю отриману інформацію. У відповіді на нього можуть допомогти такі фактори, як достовірність джерела і фактів, частота повторів певного посту у вашій френд-стрічці, емоційний посил повідомлення, його прихований зміст.
Якщо ваше бажання негайно опублікувати все прочитане і побачене базується на потребі привернути до себе увагу, якщо у вас немає ні сил, ні бажання перевіряти отримані дані, якщо вони дублюють сто п'ятдесят попередніх постів, якщо, нарешті, текст складається із закидів, погроз і закликів до насильства - можливо, слід почекати, заспокоїтися і подумати, яку конкретну користь ви можете принести своїм друзям, натиснувши на кнопку Share.
Було б дуже непогано пам'ятати, що у вашій френд-стрічці можуть бути особливо вразливі люди зі слабким здоров'ям або нервовою системою, хтось, що переживає особисте горе і, нарешті, діти.
Тому, якщо інформація дійсно цінна, ексклюзивна і спрямована за вірною адресою, бажано стежити за формою її подачі. Зрілі люди відповідальні за свої слова, а в той момент, коли ви ділитеся когось текстами, вони автоматично стають вашими. І доросла відповідальність за вбивство чи порятунок словом, стало бути, лягає на вас".
Юнона Лотоцька, психолог, кандидат психологічних наук:
"Те, що зараз відбувається, може травмувати психіку здорової людини - учасника або спостерігача. Люди проходять класичні 5 стадій адаптації до нової реальності по Кюблер- Росс (американський психолог, авторка концепції психологічної допомоги помираючим хворим):
- Спочатку ступор, шок. Багато включалися в подію, як роззяви, спостерігачі, дивувалися, не вірили, що таке можливо.
- Друга стадія - це агресія, гнів. Люди усвідомили, що все можливо, що по журналістам і лікарям стріляють прицільно, що є жертви. Тут з'являється азарт гніву, злість, немає здатності мислити. На цій стадії - реакція. Або бити, або бігти.
- Третя стадія - боротьба, "торги". Ми намагаємося виторгувати минуле у ситуації, що змінилася, пробуємо діяти по- старому.
- Четверта стадія - депресія, апатія, опускаються руки. Не віриться ні в що хороше, не зрозуміло, що робити. З цієї стадії можливо зациклення на будь-яку попередню.
- П'ята стадія - прийняття, справжнє усвідомлення і знаходження нових дієвих методів управління.
Всі ці п'ять стадій у людини з приводу однієї події можуть тривати від 5 хв до 12 місяців. Якщо більше, то потрібно звертатися до психолога, психотерапевта.
Багато людей зараз на стадії гніву. Є й ті, хто - "на торгах", але вже багато хто - в депресії, ці стани не додають нам мудрості, вони виснажують нас, тому, для профілактики свого психологічного здоров'я важливо робити прості кроки:
1 . Забезпечити тепло. Тепле пиття - чай, гаряча вода.
2 . Тепле оточення. Підтримка однодумців, рідних, друзів.
3 . Сон, відпочинок. Якщо ви спите менше двох годин при можливості спати більше - це тривожний симптом. Робіть вправи на розслаблення. Наприклад, техніка релаксації описана в книзі Едмунда Джекобсона "Прогресуюча релаксація".
4 . Спілкування. Говоріть, пишіть, спілкуйтеся з людьми. У стані афекту (емоційного сплеску) ми можемо або переживати (що накручує і без того напружену психіку), або діяти. Дійте! Допомагайте людям, говоріть, йдіть до психолога - психотерапевта.
5 . Фізична активність. Ходьба, розтяжки, біг, будь-які доступні рухи. Універсальний спосіб - ходьба 3-5 км .
6 . Думайте. Ставте собі прості запитання: навіщо я це роблю, які думки мене турбують найбільше? Які є альтернативи (якщо ви не бачите альтернатив: ТІЛЬКИ так! - Це ознака афекту). У що я вірю? Що відбудеться сьогодні - завтра - післязавтра в моєму житті або житті інших людей - якщо я ...? Що б дозволило мені зберігати спокій і бути при здоровому розумі?
І наостанок - перевіряйте будь-яку інформацію! Не вірте в те, у що зручно вірити, а звіряйте інформацію в декількох джерелах факти, цифри . Не розповідайте те, що не підтверджено. Зупиняйте себе в бажанні ще більше драматизувати ситуацію. Зрозумійте, що кожен - Людина, в кожному є світле.
Не поспішайте ненавидіти, не поспішайте звинувачувати . Вчіться розумінню. Ситуація не буває незмінною. Все зміниться. Тому важливо думати.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
