Українські "Бітлз" та черкаська гордість. Рок-гурт "Спів Братів", відомий своїми успіхами на українських талант-шоу, наприкінці минулого року презентував новий альбом "Земля і Небо", а у цьому році обіцяє нові сюрпризи. Талановиті, доброзичливі та легкі у спілкуванні четверо братів Дмитро, Артемій, Антоній і Леонтій Осичнюки поділилися з сайтом vikka.ua своїми творчо-сімейними історіями.
– У 2010 році ви заснували гурт, але ж була і передісторія. З чого починалася сімейна музична кар’єра?
Дмитро: Раніше я грав у різних гуртах. Останній розпався. І я рік ніде не грав. От і почав замислюватися, з ким можна організувати музичний колектив, на кого покластися, щоб не було сюрпризів. Звернувся до найрідніших – братів. На той час тільки Артем трохи грав. На щастя, вдома були інструменти. У нас почало виходити. А пізніше створили гурт. Це рішення було свідомим, осмисленим. Усе вирішувалося на сімейній нараді.
Артемій: Ми у це вкладалися максимально.
Антоній: Постало питання, куди нам з Леонтієм йти навчатися. У мене був варіант льотного училища, або пов’язувати життя з музикою і на прикладі братів іти до музичного.
– Пам’ятаєте свій перший концертний виступ? Як він пройшов? Дуже нервували?
Леонтій: Перший концерт був напівакустичним. Він проходив у дитячому клубі. Глядачі сиділи на підлозі. Дмитро чомусь був упевнений, що ми будемо хвилюватися.
Дмитро: Так, я вважав, що ви будете хвилюватися. А коли запитав, ви знизили плечима, чомусь не нервували.
Леонтій: Він покликав нас на сцену перевірити, як все облаштовано. І раптом оголосив, що ми розпочинаємо концерт (сміється). Несподівано було. А якось у нас був виступ, на якому був мій викладач із музучилища. Він до мене підійшов і привітався перед виступом. От тоді я дуже захвилювався.
Артемій: Я теж дуже нервую, коли у залі сидить мій викладач.
– Що ще вас об’єднує крім музики та родини?
Дмитро: У кожного своє життя, але у нас чимало спільних захоплень.
Артемій: Займаємося парапланеризмом, у нас спільна любов до мотоциклів, а також любимо подорожувати.
Дмитро: Коли їдемо на гастролі, намагаємося побачити нове, відвідати якнайбільше історичних та визначних місць. Колись навіть влаштували сімейний тур по Західній Україні.
– Батьки завжди підтримували ваші захоплення?
Артемій: Ми виросли у родині психотерапевтів. Нас виховували не зовсім так, як у звичайних сім’ях. Не примушували їсти, був високий рівень свободи. Нас нікуди не примушували йти вчитися, займатися.
Дмитро: Приблизно в 14 років я носив довге червоне волосся. Батьки не підтримували це, але й не забороняли. Вважали, якщо це мені потрібно, то маю право спробувати. Протягом 8 років я займався у художній школі і раптом покинув, моїм захопленням стала музика. Батьки не були проти і я вдячний їм за це.
Леонтій: Нам теж хотілося носити шкіряні браслети і довге волосся. Добре, що Дмитро зробив це за нас. А коли ж нам з Антонієм було по 14, то ми вже грали в гурті. Хоча символи анархії все ж таки на парканах малювали (сміється).
– У школі за довге волосся і витівки не дорікали?
Дмитро: Казали, що ганьба школи, а потім ми раптом стали гордістю.
Артемій: Зате у нас із фізкультурою та працею завжди все добре було!
– Ви взяли участь у двох всеукраїнських шоу "Одна родина" та "Україна має талант". Як це змінило вас і ваше життя?
Дмитро: Перед тим, як поїхати на шоу "Одна родина" ми десь 3 години розмірковували, боролися самі з собою. Але поїхавши, знайшли там для себе багато корисного. Два тижні працювали у напруженому темпі, мало спали, треба було швидко вчити пісні. Шоу – це надзвичайний ритм, все шкереберть. Було дуже складно, але траплялися і веселі моменти. Повернулися звідти іншими. Телевізор – штука магічна. Розумієте, з’явився там і вже цим щось довів світові. Незабутньою та корисною була зустріч із Костянтином Меладзе. Він слухав нас на репетиції, сприяв постановці нашого виступу. Є можливість поспілкуватися та повчитися у професіоналів. Це вже аргумент, чому потрібно їхати на такі шоу. Хоча буває дуже непросто. Наприклад, за два дні до прямого ефіру на "Україна має талант" я сильно захворів. Але все пройшло добре.
– Дмитре, саме ти пишеш пісні та музику для гурту?
Дмитро: Я приношу основу. А аранжування пісні відбувається у студії. Кожен грає на своєму інструменті і знає, як і що краще донести.
– Чи сваритеся і через що? Можливо, через дисципліну?
Артемій: У нас більше братські суперечки, а не професійні. Коли хтось комусь щось не зміг донести, пояснити.
Леонтій: А з дисципліною у нас все добре.
Чи є якийсь ритуал перед виходом на сцену, щоб передбачити, що все пройде добре?
Дмитро: Ми обіймаємося, щоб налаштуватися та зібратися.
Артемій: Нам потрібно бути єдиним цілим, і якщо щось пішло не так, треба виходити із ситуації разом, рушати в одному напрямку, наче косяк риби.
– Наприкінці минулого року у вас вийшов новий альбом, а які плани на рік, що почався?
Дмитро: Так склалося, що кожен рік у нас виходив альбом. Є певні творчі задуми. Будемо знімати відео.
Леонтій: Ми будемо більше показувати себе та чим ми займаємося, бо більшість часу проводимо на репетиціях, а не виступаємо публічно.
Антоній: Також у нашій студії працює музична школа. Ми всі викладаємо музику: спів, гру на гітарі, губній гармоніці, барабанах, навчаємо грі в ансамблі. Здебільшого займаємося з дітьми, але ходять до нас і дорослі.
Дмитро: Дивно, що молодь не знає всесвітньо відомих зірок музики. Нам навіть доводиться їм розказувати, хто такий Майкл Джексон та інші постаті.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
