У Черкаській Галереї народного мистецтва України відкрилась унікальна виставка авторства членів черкаського обласного осередку спілки народних майстрів України Наталії Крамної-Таран та Катерини Миронюк "Від традицій до сучасного стилю".
Назва виставки цілком логічно збігається з назвою проекту, який було започатковано разом із етнографами-дослідниками Черкаського обласного краєзнавчого музею. Власне й майстрині, що зацікавились скарбами, які дбайливо зберігаються у Фондах закладу, також виявили якості справжніх дослідників. Вони не просто скопіювали вишиванки, сорочки, очіпки, керсетки, хустки, крайки, пояси, торбинки, але й реконструювали їх, надавши їм другого життя. Вишли цікаві авторські речі, які містять у собі традиції Черкащини та надзвичайно гармонійно поєднуються з модними тенденціями сьогодення. До речі, аби поціновувачі автентики мали змогу їх побачити, і Катерина, і Наталія працювали в тандемі три роки Виставка діятиме до 30 травня.
— Виставка насправді є шикарною. Я рада, що сьогодні в Галереї знову людно й знову відкрилась чергова виставка. Члени нашої спілки такі трудолюбиві, — каже голова обласного осередку Національної спілки майстрів України Ольга Мартинова. - Тільки згадала про віночки — нате вам віночки. Якось обмовилась, що наче крайки у нас ніхто не робить. І ось зробили. Зроблені по тих репліках старовинних крайок, що зберігаються у краєзнавчому музеї. Це навіть не репліки — це інструкція до дії та високохудожнє відтворення. Результат великої наполегливої праці. Живе народне мистецтво Черкащини. Я маю сподівання, що воно буде не лише живитись такими талановитими майстрами, а й процвітати. Душа моя радіє, що наша спілка багата на таких талановитих, заповзятих людей.
Катерина Миронюк працює в черкаській спеціалізованій школі №20 вчителем трудового навчання. Є керівником зразкового етнографічного музею "Українська вишиванка". У межах етнопроекту створила репліки жіночих поясів та крайок у техніках косичастого та сітчастого ручного плетіння, традиційних для Лівобережної Черкащини. Перша крайка відтворена нею за семисантиметровим фрагментом кінця 19-того початку 20-того століття, що зберігається у фондах Черкаського обласного краєзнавчого музею. Її авторству належать також стилізовані сумки, рюкзаки, відтворені на основі старовинних вишивок черкаського регіону. А ще традиційні та весільні дівочі віночки.
Колега та подруга Катерини — Наталія Крамна-Таран працює художником з народної вишивки на фабриці Лесі Українки. Її внесок у спільну виставку — вишиті вишукані сорочки, плахти, запаски, керсетки та хустки.
— Потужні, неймовірно творчі, — характеризує майстринь одна із ініціаторок проекту, завідувач відділу етнографії Черкаського обласного краєзнавчого музею Вікторія Наумчук. — Саме ті, хто береже та плекає нашу культуру. Вони на цьому мистецькому фронті є патріоти. Вберегти тисячолітні надбання створюючи сучасний одяг — це варто особливої поваги. Яку потрібно мати унікальну художню інтуїцію, щоб відійти від традицій до сучасного стилю та бути в тренді?
Цікаво, але познайомились майстрині не де-небудь, а у Пирогово. З того часу дружать та надихають одна одну на мистецькі подвиги. І нова їхня виставка є найкращим доказом цього.
— Ми дуже близькі і маємо схожий стиль, тому вирішили працювати над експозицією удвох. Ми закохані в народне. У нас болить душа за відродження. Набридли бісер, хрестик, червоне-чорне. Бо ж до кінця 19-того століття хрестиком майже ніхто не вишивав. Головним чином традиційно вишивали художньою гладдю. Тож, намагаюсь через свої доробки навернути вишивальниць до витоків, — ділиться думками пані Наталія. — На нашій фабриці шиємо керсетки сучасного крою. А саме на цій виставці я представляю зразки керсеток старовинного крою без нагрудної виточки. Захопилась проектом ще тоді, коли презентувала свої чудові хустки наша майстриня Тетяна Дубовець. Відчула наскільки багато втраченого. І так сумно, що люди забули про вишивання, як частину способу життя.
— Коли я побачила музейні пояси та крайки, захотіла навчитися це робити. Техніки ткацтва взагалі мало хто сьогодні використовує. Адже для того потрібні верстати, якесь складне обладнання. А для крайки не потрібно такого обладнання. Все робиться буквально в руках.— поділилась у свою чергу пані Катерина. — Коли знайомилась з фондами, просто була у захваті тими безцінними скарбами. А скільки всього загубилось по приватним колекціям? Буває дещо збереглося трухлявими клаптиками, але ж це теж можна досліджувати та відтворювати.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
