Все ж таки однієї БУКВИ ЗАКОНУ замало для Черкас.
Бажано би кожному свою, окрему.
І так, щоб як дуже хочеться, то можна не виконувати.
І ще в Черкасах чомусь вперто виникає бажання влаштувати з будь-яких виборів (та й власне з будь-чого) шоу.
Ну здавалося би - вже триста разів говорено-переговорено про те, що на виборах 25 травня по суті не було виявлено порушень, які вплинули на результат виборів міського голови і депутатів-списочників. Так само мажоритарка мала кілька проблемних дільниць, суть питань по яких виникає стандартно і на кожних виборах.
Про які масштабні, небувалі і новітні фальсифікації говорять окремі політики і фейкові журналісто-експерти - незрозуміло.
Черкаси – звісно столиця політтехнологій, але нічого екстраординарного вже давно не продукує.
З моменту (як мінімум спірного з точки зору закону) усунення Сергія Одарича в 2013 році жодне соціологічне дослідження проведене будь-ким і будь-коли не показувало іншого, окрім нього, фаворита електоральних симпатій. Ні Валентина Жуковська, ні Олександр Радуцький, ні Анатолій Бондаренко не змогли переконати черкасців у власній правоті.
В підсумку - розрив у 22 тисячі голосів.
Як для фальсифікації трохи завелика і задорога кількість.
Знову ж таки чомусь ніхто не звертає увагу, що багато черкасців голосували не просто за «Одарича-найменше-зло», а в знак протесту щодо дій того тимчасового політичного тераріума, який функціонував по Байди Вишневецького, 36 протягом останнього року.
Але ж - ні, самонавіювання - це дуже серйозна штука.
Коли починаєш вірити в свою перемогу, а ще й усі навколо про це говорять, важко зжитися з об’єктивною реальністю. Звичайно, вибори це така річ, коли стопроцентної підтримки не має жоден кандидат. Ну хіба десь в Ашгабаті чи Грозному. І, звичайно ж, після будь-яких виборів знайдуться люди, які будуть впевнені, що справедливість порушено, їх голос не почуто і т.д.
В такій ситуації завжди дивує апеляція до якихось міфічних ображених виборців. Де ж вони самі? Де усі ті, хто на кожних виборах розказує про купу порушень і фальсифікацій? Чому підсумком розмов про брудні кампанії стають максимум півтора десятка клонованих одна з одної заяв чи скарг? Чому за умови таких масштабних фальсифікацій під міськрадою набирається не більше сотні-другої «обурених громадян»?
Можливо через те, що опозиційна діяльність часто-густо проводилася в імітаційному форматі. І тільки Майдан змусив черкасців кілька разів продемонструвати своє «НІ!».
Ну чесно, вже набридло.
З виборів до виборів ми чуємо про брудну кампанію, про порушення процедур, про неправильний підрахунок…
Але, люди, хто всі ці негідники, які усе це роблять?
Може марсіани? Зелені чоловічки?
Ні. Це такі ж, як і всі ми, черкасці. З ногами й руками.
Просто всім не хочеться жити по букві закону.
Проводити агітацію у відведених місцях і з передвиборчого фонду.
Змагатися концепціями і ідеями, а не грошима й подарунками.
Працювати у виборчій комісії аби чесно провести вибори, а не відпрацювати штабні гроші.
Визнати результати виборів, навіть якщо вони тобі не подобаються.
Робити щось на користь таких самісіньких черкасців, як і ти. Навіть якщо з міським головою у тебе емоційне непоєднання, а половина міської ради тобі огидна.
До чого усі ці емоції?
До того, що навіть вкотре обраний Черкасам міський голова, сам нічого не змінить.
І попри всі розмови про фальсифікації – у міській раді немає абсолютної, сталої більшості. Навіть ідеальна «майданівська» (в сенсі підтримки ідеалів Майдану) коаліція не ліпиться.
А отже знову будуть маленькі війни усіх проти всіх.
Кулуарні домовленості і ситуативні рішення.
Адже партії традиційно нас дурять.
Розплата за це довга, але невідворотна. Хто пам’ятає зараз «Громаду», НДП, СДПУ(о), «Нашу Україну»?
В музей до цих політичних мастодонтів вже записалася Партія регіонів та КПУ.
Дивлячись на результати місцевих виборів в Київську і Черкаську міські ради складається враження, що й найрозгалуженіша українська партія ВО «Батьківщина» розпочала процедуру евтаназії.
В Київраді з 120-и місць "Батьківщина" отримала всього 3 крісла, і аж всього 8% голосів отримав кандидат від біло-середечних В.Бондаренко.
У багатомандатному виборчому окрузі по Черкасам (з урахуванням тих цифр, що озвучував попередній склад міської виборчої комісії) ВО «Батьківщина» з результатом у 17,2 тисячі голосів має друге місце. Фактично це 5 мандатів. Теж негусто, хоча й краще, ніж у Києві. 22% (чи скільки там точно нарахує нова ТВК) за Анатолія Бондаренка це звісно краще, аніж в його київського тезки по прізвищу.
Втім, по суті, якщо розглянути ситуацію з урахуванням того, що Черкащина взагалі і Черкаси зокрема – це одна з вотчин ЮВТ, то картина не надто оптимістична. Наявне скорочення підтримки Юлії Володимирівни майже втричі.
А отже, як на мою суб’єктивну думку, у черкаських «біло-сердечних» є два варіанти розвитку подій. Перший – утворення широкої майданоцентричної коаліції спільно з ПВД, УДАРом, «Солідарністю», Радикальною партією Олега Ляшка і «Свободою».
Або традиційний пошук свого шляху. Посилаючись на особисті образи домовлятися хоч з самим чортом аби насолити міському голові і усім союзникам по Майдану. Перелік не надто великий. По-перше, партія «Рідне місто», яка стала провінційним філіалом корпорації «ДФ Груп» і фактично є кишеньковою структурою Валентини Жуковської та ї патрона Дмитра Фірташа, а через нього й Сергія Льовочкіна. По-друге, ветерани Афганістану та ПРП (хоча як дивитися у очі Булатецькому після всього сказаного?). І нарешті, широкий репертуар самовисуванців і іже з ними на кшталт «Громадської солідарності».
Але ще раз наголошую - домовлятися треба однозначно. Усім. Бо абсолютної перемоги в міській раді не отримав ніхто.
І тут лише питання – чи це буде нормальна європейська практика формування коаліцій на базі спільних цінностей чи спільної програми розвитку. Чи традиційний черкаський сценарій «дерибан-бюджет-посада». В контексті просування до Європи і тих змін, що відбулися в Україні, другий сценарій є неприйнятним.
Вже під занавіс сюрприз зробили колеги з третього сектору (так називаються громадські організації, якщо хто не в курсі). В середу було створено Єдиний координаційний центр громадських організацій, які виникли під час Революції Гідності.
Про це їхні представники домовилися у штабі «Самооборони Майдану».
Серед цих організацій: Автомайдан, “Громада Черкащини”, “Щит Черкаси”, «Самооборона майдану», Люстраційний комітет, Комітет по боротьбі з корупцією, “Громадський блок-пост”, “Ультрас Черкаси”, Правий сектор та ДемАльянс.
Для чого ж було створено чергову громадську надбудову? Активісти стверджують, що кожен працюватиме у межах своїх зусиль і лише координуватимуть свої дії. Проте складається враження, що як раз з координацією щось не складається.
На наступний день Координаційна рада сил Майдану Черкащини захотіла побачитися з головою ОДА. В когось щось виходило, в когось не виходило – в підсумку – в компанії з головним міліціонером та іншими Юрій Ткаченко таки зустрівся з громадськістю.
І далі найцікавіше. Почалося все з розборок двох самооборон. Жодної відповіді з поставлених запитань голові ОДА, за словами представника ГО “Ультрас Черкаси” Даниїла Майорова, учасники дискусії не отримали. Цікавили зокрема три питання - результати виборів, непрозорість призначень, а також повноваження та дії «Народної Самооборони». Почнемо з останнього.
«Самооборона майдану» на зустріч з утворення КРСМЧ не запросили представників “Народної Самооборони”, пояснивши це тим, що останні з минулою владою не боролися і ніякого відношення до Майдану не мають. Особисто у мене виникає запитання – а по якому критерію визначається істинність і майданність «Самооборони» чи «Автомайдану» (яких у нас теж зо 3-4 штуки завелося)? Тим, хто по документах в юстиції записаний? Чи той у кого в даний момент більшість?
Вже якось доводилося спілкуватися з самооборонівцями, коли вони невідомо з якого переляку «наїхали» на такого ж громадського діяча, науковця і директора турагенції «Від краю до краю» Назара Лавріненка. Досі чіткого пояснення чому так сталося не почув.
Тепер же замість того, аби сформувати спецпідрозділ і поїхати на схід допомагати військовим, як це зробили хлопці з (на той час ще єдиного) «Правого сектору», «Самооборона» займається політиканством. Інакше це назвати язик не повертається.
Як влада має визначити істинність тієї чи іншої гілки громадського руху? Вже схожа ситуація буда з церквами. І теж ніколи не було і не буде так щоб усі буди задоволені.
Щодо призначень, то кілька днів тому це питання було цілком прозоро проговорено. Чи може проблема в тому, що на тих обговореннях були присутні і «некошерні» організації? Може просто комусь дуже хочеться монополізувати право на участь у подіях на Майдані?
Про результати виборів уже говорилося вище. Єдине, що не дуже зрозуміло чому голова обласної адміністрації має втручатися у процес виборів у місті Черкаси. Пам’ятається, що попередника Ткаченка як раз і гнобили за надмірне втручання у такі процеси.
Колеги, ви знову хочете аби ОДА сунула носа у міські справи?
Може варто спочатку самим розібратися у тому, що відбувається у постмайданному просторі? Де думка територіальних громад з районів?
Чому нікого не цікавить думка рядових учасників Майдану, які не оформилися у ті чи інші ініціативи, а просто їздили до Києва?
Чому забувається, що усі заступники голови ОДА (Сушко, Старікова, Коваль, Ботнар) призначені і є членами єдиного на той час координаційного центру ГО «Майдан»?
Але далі більше.
Вже вчора, як раз до річниці Дні «Тимчасового-територіального-утворення-на-північному-сході», Координаційна рада сил Майдану Черкащини поставила обласному очільнику ультиматум. Причина проста - він повністю ігнорує думку громади, не чує людей і, судячи з поведінки Ткаченка, не збирається повертатися до народу обличчям. Тому Координаційна рада сил Майдану Черкащини ініціюватиме звернення від імені жителів нашої області до Президента України Петра Порошенка про висловлення недовіри Юрію Ткаченку.
Звісно хотілося б аби з кожного питання голова ОДА збирав громадські слухання і тільки ти м і займався, що бігав по круглим столам та слухання, але це трохи нереально. Є закон, який визначає його функції і є об’єктивна потреба у особі, що реалізує політику Києва в області.
Тому, якщо когось не влаштовує те, що не відбувається люстрація, то питання до Порошенка, Авакова і Верховної Ради, яка не приймає закон. Те саме й стосовно суддів.
Є ще кілька дрібниць, втім не дуже приємних. Ультиматум декларує 10 організацій, проте у підписах відсутній Громадський люстраційний комітет. Замість «ДемАльянсу» підписалася, тай то в останній момент «Молодь ДемАльянсу». Мовчу вже про те, що не дуже згадуються на Майдані «Громада Черкащини», а тим більше “Щит Черкаси”.
Знову ж таки, а чому питання тільки до голови ОДА? А в Черкаської обласної ради нічого спитати не хочеться? Чи там у нас уже зникли усі ті, хто успішно схвалював ініціативи Тулуба? Чи може питання в тому, що у частини членів КРСМЧ є певні зобов’язання перед керівництвом облради? Чи перед керівництвом керівництва?
І нарешті, народ, якщо вже ви такі прихильники чистоти рядів і слова, не вживайте слово «губернатор». Самих не коробить?
Загалом процес дуже схожий на те, що відбувалося в Україні 97 років тому. Тоді теж, сп’янілі від революційного екстазу громадські руху і партії розхитували владу Гетьманату, в підсумку успішно його повалили, а тоді так само успішно програли країну Кремлю.
Сергій ПАСІЧНИК, керівник Академії стратегічних досліджень, запис у блозі
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
