27 березня у світі відзначають Міжнародний день театру. Про роботу осередку культури під час повномасштабного вторгнення, зокрема, вистави для ВПО та військових, як працювали без світла і під час ракетної небезпеки, а також детальніше про початок унікального проєкту, який упродовж років хотіли втілити в театрі – розповів в.о. директора Черкаського академічного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка Руслан Паскалов.
– Як театр працював цей рік в умовах війни?
– Всі ці події справді розділили наше життя на «до» і «після». Проте у складні часи команда театру переконалась, що може набагато більше. Перед нами постали нові виклики, зокрема, повітряні тривоги та вимкнення електроенергії. Однак безпека відвідувачів і працівників театру – завжди в пріоритеті, тому ми розробили певний алгоритм дій, яким користуємося й нині. Коли лунає повітряна тривога, то люди повинні залишити залу і пройти до найближчого укриття. Якщо вона триває понад годину, то ми переносимо виставу на інший день, водночас всі квитки залишаються дійсними. Трапляється, що дехто не може прийти на повторний перегляд, але в них є можливість подивитися інше дійство за вже придбаним квитком. Коли лунає відбій тривоги, то чекаємо, коли глядачі повернуться в театр і продовжуємо грати виставу.
Що ж до відключень електроенергії, то упродовж кількох місяців у закладі вимикали світло, але всі цехи підлаштовувались під графік, тому робота не припинялася ні на мить. Кілька разів таки довелося грати на автономному живленні, та черкащани поставились до цього з розумінням і підтримали нас.
– Війна внесла корективи і безпосередньо у діяльність колективу, розкажіть про волонтерські проєкти, які ви втілювали?
– Протягом п’яти місяців ми організували та провели 32 благодійні заходи в різних закладах Черкащини. За цією цифрою криються: кількагодинні репетиції, урегулювання транспортного питання, добір костюмів і підготовка реквізиту, перевезення й встановлення декорацій, налаштування світла і музики, показ постановки… Однак найважливіше, що ми забезпечили підтримку ЗСУ та людям, які вимушено залишили домівки.
Артисти театру влаштували благодійний концерт для бійців, які проходили реабілітацію в одному із закладів Черкас. Сергій Бобров, Наталка Мамалига, Валерій Заїка, Олександр Новаченко та оркестранти виконали авторські й патріотичні пісні, аби підтримати моральний дух поранених захисників.
Також ми показали благодійну виставу «Золоте курча» в обласній дитячій лікарні, де перебували маленькі пацієнти з різних регіонів України, і театралізоване дійство в Черкаському геріатричному пансіонаті. До мене звернувся керівник пансіонату з проханням зіграти постановку для людей поважного віку. Творчий колектив погодився та обрав уривки з найбільш відомих українських комедій – «Сватання на Гончарівці» і «За двома зайцями».
Окрім цього, команда допомагала дітям упоратися з тривожністю під час війни, відволікала від подій, що тривають в країні та дарувала безтурботність, яку хочуть забрати зараз. У травні-червні ми зіграли 9 вистав для малечі в арт-укритті ТРЦ «PIONEER». Новий формат показу музичних казок, але все ті ж зацікавлені погляди, щирі усмішки й гучний сміх. У цей період артисти тримали економічний тил в області, а глядачі ще й донатили на допомогу бійцям та Гуманітарному центру ЧМР.
Хочу зазначити, що наші артисти продовжують створювати цікаві й творчі проєкти, аби допомагати військовим. Актор, волонтер і музикант Сергій Бобров ініціював велику кількість заходів, аби зібрати кошти для бійців, які нищать ворога в одній із найгарячіших точок на фронті, – під Бахмутом. Тож спільно з колегами та черкаськими музикантами Сергій презентував концерти: «Мости», «В темряві», «15 друзів Боброва», «Шрами». Наприкінці 2022 року вони зібрали близько 90 тисяч гривень для потреб ЗСУ. Ці кошти ми передавали волонтерській команді Вікторії Хамази, а вони закупляли медикаменти та амуніцію, аби військові ефективно протистояли окупантам.
Чи дивувала глядачів ваша творча команда минулоріч і що чекати в новому сезоні?
– Ми не відкладали творчість до кращих часів, оперативно вирішували проблеми, спричинені війною. Тож 2022 рік увійшов в історію театру насамперед із прем’єрами. Серед таких — масштабні постановки «Носороги» та «Оркестрова містерія», сольні концерти «СЕНС» та «Богові — Боже, ворогу — вороже», інтермедія «На Миколая чекаємо — Новий рік зустрічаємо!» та документальна вистава «Як все починалося». Актори вперше зіграли її на мінус першому поверсі театру. Цьогоріч 4 березня на нашій сцені презентували музичну виставу «Балада про любов», що присвячена творчості пісенного генія України Володимира Івасюка. Також підготували прем’єру вистави для дітей «Мама сказала: «НІ!» у постановці Івана Сунгурова. Це дипломна робота молодого режисера, яку він втілив спільно з працівниками театру.
Однак творчий склад театру не тільки продукував щось нове, а й відновлював знакові роботи, які з певних причин зникли з афіш. У січні до нас приїхав один з найіменитіших режисерів в Україні та знаний за кордоном Сергій Павлюк. Так, на сцені Черкаського драматичного театру тривали репетиції історичної поеми за твором Ліни Костенко «Дума про братів Неазовських». Ціле десятиліття колишня дипломна робота Павлюка була окрасою нашого репертуару. Її бачили в Україні та за межами, не один театральний сезон вона збирала повні зали.
Як бачите, вже зроблено чимало, але ми не будемо сповільнюватись. Готові до співпраці з іншими режисерами та з нетерпінням чекаємо їхнього приїзду до Черкас.
Водночас наш головний режисер Станіслав Садаклієв вже має «на олівці» п’єси української, зарубіжної класики та сучасних авторів. Будемо визначатися, але не сумніваюся, що кожна з них припаде глядачам до душі.
- Чим запам'яталося святкування Міжнародного дня театру цьогоріч?
- Нарешті нам вдалося зробити перші кроки до втілення проєкту "музей театру". Ще восени минулого року я поставив за мету перейти у такій справі «від теорії до практики», оскільки осередок культури із 90-річною історією давно заслуговував на увічнення творчого доробку кількох поколінь акторів. Окрім цього, постійно чинна експозиція популяризуватиме театральне мистецтво краю, а ще сприятиме змістовному дозвіллю відвідувачів за межами глядацької зали.
В експозиції представлені раритети, присвячені відкриттю будівлі театру у вересні 1965 року, а інші секції розповідають про створення кількох знакових для театру вистав. Серед експонатів – сценічні костюми, реквізит та інші цікавинки, не завжди помітні із глядацьких місць, або й зовсім для такого не призначені. Саме вони частково, мірою можливого, ілюструють справжню магію творення сценічного дійства.
За інформацією пресслужби Черкаської облради
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
