Країна була максимально не готова до війни на початок повномасштабного вторгнення. Ніякі месії чи полководці не спасли її, а зробили це прості люди які стали в черги під військкоматами по всій державі. Як могло так статись, що ми від тих черг спустились до провалу і повного трешу з призовом?
Винна 100% держава і можновладці для яких війна стала мега прибутковим бізнесом. Люди піднялись боронити Україну не за гроші, а за покликом. Тоді держава, коли було критично, почала платити військовим 30 тис, а як попустилось - забрала виплати. Потім були яйця по 17 грн, літні куртки по ціні зимових, інші шахрайські схеми і це максимально підірвало віру в МО.
Найбільша ганьба по відношенню до солдатів - це 500 грн на місяць інваліду, що вбило мотивацію повністю. Дії воєнкомів і ВЛК мали бути покарані одразу, натомість корупція процвітає і на сьогодні. Розкрадання вагонами гуманітарки, військові адміністрації за гроші почали випускати за кордон ухиляннів. Грабунок країни під час війни: барабани, асфальт, бруківка, прапорці і парки… Незабезпечення транспортом, дронами та іншим - все це і багато іншого вбило мотивацію!
Військові розчаровані повністю. Всі ми вважаємо, що нас "кинули" - і не агресор, а свої, які мали бути поруч і допомагати!
Порадьте ви, як повернути віру і мотивацію, бо без цього буде важко перемогти…
Олександр Цебрій, військовослужбовець, колишній мер Умані, допис на власній сторінці у Facebook
