Він її всю вагітність бив, ходила фіолетова, – сусіди про матір покинутої 3-річної Лєри

08 вересня 2015, 12:51
Фото: Любов Карнарук

Фото: Любов Карнарук

— Пасажири почали виходити з маршрутки. Жінка з кучерявою дівчинкою сиділа за водієм на третьому місці. І раптом швидко вибігає й на ходу кричить: це не моя дитина, здайте її в дитячий будинок, — розповідає кондуктор черкаської маршрутки №29 Ірина Богуславець, 48 років. 3 серпня о 10.50 її автобус зупинився неподалік парку. 38-річна Наталія Тишкевич із Черкас покинула в салоні доньку 4-річну Валерію. — Я крикнула: доганяйте її. Побіг якийсь чоловік, але марно. Вона вскочила в іншу маршрутку. Жінка середнього росту, темне волосся. Пристойно одягнена. Дитина спокійно сиділа з пакетом речей. Ми викликали міліцію, пише Gazeta.ua.

Валерія перебуває в обласному реабілітаційному центрі для дітей "Теплий дім".

— Дівчинка гарненька. Усміхається, контактна. Була одягнена в джинсову спідничку й футболку, поверх — синя жилетка. Волосся зв'язане у хвостик-"мальвіну". Таке враження, що ходила в дитсадочок. Але погано розмовляє. Може, мовлення не розвинене. Хоч казала, що звуть Лєрою. Назвала ім'я Таня або Тата й Льоша. Коли спитали, скільки років — показала три пальчики. У її пакеті лежали складені носочки, трусики, светри, кімнатні тапочки. Була пляшка з водою. Каже, це мама поклала, — розповідає директор 47-річна Мирослава Бондар.

Медики оглянули дитину. На спині має два невеликі шрами. Не змогла пояснити, звідки вони.

— Коли я спитала, чи мама била, вона показує на попу. Як пригостила виноградом, з її рук упала ягода. Вона злякалася: що буде? Видно, що про дівчинку піклувалися й доглядали, — ­продовжує Мирослава Ільківна. — Чому покинула? У нас були випадки, що мама страждала на шизофренію, а хвороба проявлялася в певні моменти. Привела до нас маленького сина й сказала: або ви його заберете, або я його вб'ю. Бо під час приступу бачу в хлопчику його батька, з яким розлучилася. Мати написала відмову, але до дитини приходила.

За 5 хв. коридором ведуть групу дітей. Валерію Тишкевич заводять до директора. Дівчинка тримає великого ведмедя. Одягнена в рожеві шорти й футболку.

— Я мила голову і не плакала, — дівчинка торкається свого волосся, кладе іграшку на стілець. Сама сідати відмовляється. — Тут Міша.

Наталія Тишкевич мешкає з матір'ю Людмилою у 3-кімнатній квартирі на дев'ятому поверсі. Має старшу доньку 15-річну Тетяну. Двері ніхто не відчиняє.

Біля під'їзду сидять троє літніх жінок.

— Бачили, як Наталію забрала міліція. Вона інвалід, — показує на голову жінка в теплому халаті, років 65. — Діти з бабушкою Людою. Вона хороша жінка. Працювала економістом. Крім Наташі, у неї був син, років два тому помер, хворів. У Наташі двоє дітей, вони від різних батьків. Старша Таня — умнічка. Вона за Лєрою дивилася, водила в садочок. Наташа наче знову вагітна. Сьогодні після обіду почала з вікна викидати дитячі речі. Таня побігла за будинок. А потом із бабусею десь пішли.

— Мабуть, поїхали на дачу, бо там їхній дєдушка, — каже жінка у смугастому светрі, яка сидить ­поруч. — Потом дивимося, в їхній під'їзд пішло троє чоловіків, невдовзі виводять Наташу. За цим спостерігав у дворі той чоловік, від якого народилася Лєра. Він алкоголік.

— Появився недавно. Мабуть, у тюрмі сидів. Приїхав — і в неї кришу знесло. За свої гроші його годує, поїть. Курили разом. Хто знає, які він їй цигарки підсовує, — шепелявить жінка років 70.

На дитячому майданчику біля будинку жінки гуляють із дітьми.

— Наташа лікувалася в обласній психіатричній лікарні. Недавно знову була там. Лєра два роки жила в будинку маляти. Наташа забирала її на вихідні. Вадим, батько Лєри, неадекватний, — каже жінка в чорній короткій сукні, років 28. — Він жінку всю вагітність бив, ходила фіолетова. Мені її шкода, бо отакий козел реально поламав їй життя. Він із ними не жив. Приходить постійно з пляшкою пива. Із продуктами або подарунками для дитини ніколи не бачила. Бувало, спав на даху нашого під'їзду. Мати Наталії не пускає його у квартиру.

— Наташа ніколи навіть голос на дітей не підвищувала. Але не раз казала, що боїться за Лєру. Може, через те й попросила, щоб її відвезли в дитбудинок, — долучається до розмови сусідка Ірина. — Я в них буваю. Ми з Наташею інколи позичаємо гроші одна в одної. У квартирі простенько, але прибрано. І їсти завжди наварено. Мати Наташі десь робить, а батько на дачі живе.

Наталію Тишкевич можуть позбавити батьківських прав на Валерію.

Коментарі

Вгору