Уманчанка, яка у 16 років народила дитину та стала учасницею проекту «Вагітна у 16» розповіла, як склалось її життя після телешоу.
Протягом декількох років набула популярності телепередача «Вагітна у 16», учасницею першого сезону якої стала Олександра Маслій – жителька міста Умані. Навесні 2012-го року в місті було помічено знімальну групу проекту, згодом вийшов і перший випуск, пише Вечірня Умань.
Тепер вже 22-річна Олександра -мама 5-тирічного Максима - розповідає, чому вона вирішила взяти участь у програмі.
- Наважитись зробити цей крок було не важко. Мені здавалось, що я нікому не потрібна і єдиним виходом для мене був саме проект «Вагітна у 16». На цю думку мене наштовхнули тітка та її донька. Подаючи заявку, я надіялась, що СТБ допоможе змінити ставлення моїх близьких до мене та моєї ситуації, але цього не сталось.
- Чи важко було жити «на камеру»?
- О, так, це було ой, як не легко. Іноді потрібно було робити декілька дублів, особливо, коли була знервована та втомлена. Адже ми, вагітні, маємо такий мінливий настрій.
-Які відчуття у тебе були після закінчення зйомок?
- Як тільки знімальна група поїхала, стало якось не по собі. За рік я встигла звикнути до постійного нагляду, який іноді дуже заважав в особистому житті. Моментами, здавалось, що сил довести почате до кінця не вистачить. Бувало, хотілось покинути все, втекти якомога далі і замкнутись в собі. Але потім, ніби за помахом чарівної палички я почала сумувати за цим всім.
- Що ж змінилось у твоєму житті, в тобі самій, після завершення зйомок?
- Завдяки проекту у мене з’явились нові знайомства. Наприклад, психолог Олена Полуденна, яка весь час допомогла мені розібратись в собі. Я дуже їй вдячна за вкладену душу і витрачений час, за те, що відкрила мені очі на деякі речі. Я почала дивитись на світ іншими очима. Вже минуло багато часу, але дехто із знімальної групи ще й досі радо допомагають і словом, і ділом.
- Чи не шкодуєш ти про те, що стала мамою у 16 років і взяла участь у проекті?
- Звісно ні! Як можна шкодувати про народження дитини? Про таке не шкодують, цим пишаються. Я безмежно люблю свого сина і щаслива, що він в мене є. А проект - це дрібниці. Взагалі в наш час бувають і інші клопоти, важливіші, аніж якісь телепередачі. Наше життя таке швидкоплинне, то ж я вважаю, що краще шкодувати про зроблене, ніж шкодувати, що не використав можливості. Життя, воно одне і потрібно вміти забувати всі образи, відпускати минуле та радіти тому, що маємо.
Зараз Саша проживає в Умані, працює, виховує сина та подорожує світом. Дівчина щаслива, що її життя склалось саме так.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
