Три мертвих за одного живого – саме так «виміняли» тіло Анатолія Поліщука добровольці батальйону «Донбас» у бойовиків. 41-річний чоловік виконував завдання під Дебальцеве, проте повернутися із нього йому не судилося. Анатолій загинув 12 лютого, інформує Вечірня Умань.
Будучи військовозобов'язаним, Анатолій рвався на передову ще з квітня. Записувався добровольцем до батальйону «Донбас», ходив у військкомат за повісткою. Проте скрізь його «футболили» та просили чекати. Але викликів так і не було.
Та Анатолій не здавався. Він знову і знову намагався стати добровольцем батальйону «Донбас». І нарешті - домігся свого. В серпні його забрали в добровольчий батальйон. Спочатку він був у Дніпропетровську. Там проходив медогляд, складав тести. Потім його відправили на військові навчання до Києва, з часом – до Львова.
Проте і тут перед Анатолієм «виросла» стіна. В зону АТО добровольців не дуже поспішали відправляти. Тому чоловік разом зі своїми військовими побратимами пішов до стін Верховної Ради та просив, щоб їм дозволили захищати свою країну.
- І їм вдалося зламати цю стіну. Толю разом з іншими добровольцями батальйону «Донбас» у січні відправили в зону АТО, - говорить Лариса, дружина брата загиблого. – Спочатку він був в районі Бахмутки, потім – Артемівську. Супроводжував колони, які вивозили дітей. А потім, коли почалися бої під Дебальцево, то Толю відправили туди.
Доброволець брав участь у зачистках. В одній із них разом із товаришами потрапив у засідку. Був важкий бій. Проте військовим вдалося прорватися.
- Коли проходила зачистка Логвинове, Толя знову потрапив у засідку. Бій був страшний. Добровольці розділилися на дві групи. Одній вдалося вийти, і навіть взяти полонених, а інші не повернулися. В останній і був Толя, - розповідає жінка. – І вже 13 лютого з його телефону нам повідомили, що Толя не повернувся із завдання.
Рідні не знали як загинув їхніх захисник. Тому почали шукати інформацію в інтернеті. І знайшли… На одному із відео «Громадського» вони побачили Анатолія, як його тіло та ще двох військових обмінювали на одного живого бойовика…
- Толя був дуже добрим. Він як ніхто любив Україну. Ще під час Майдану стояв на блок-посту, що був неподалік Маньківки, завертав автобуси із тітушками. Він не був емоційним та багатослівним. Коли записувався добровольцем, то сказав лише одне: «Якщо не я, то хто?», - згадує Лариса.
В останню путь проводжали Анатолія Поліщука в Прощену неділю, 22 лютого. Все село прийшло вшанувати пам’ять героя.
Особливо родина загиблого вдячні волонтерам штабу «Разом» та волонтерам Дніпропетровська, які допомогли в організації похоронів.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
