Заслужена художниця України, відома за межами України мисткиня Олександра Теліженко на свій день народження підготувала дві виставкові експозиції в рамках єдиного мистецького проєкту “Мої дороги“.
Так, вітати знану художницю розпочали в Черкаському обласному краєзнавчому музеї, де розгорнуто виставку під назвою “Витоки“. А вже в Черкаському художньому музеї відбулася презентація продовження першої експозиції - друга виставка “Зеніт”. Привітати Олександру Василівну прийшли представники влади міста та області, колеги з творчої майстерні, спілчани, представники творчої інтелігенції та поціновувачі творчості мисткині.
Експозиція “Витоки“ — більшою мірою задокументоване у світлинах та вишиваних репліках свідоцтво початку творчого шляху Олександри Теліженко.
Виставка покликана розкрити сторінки творчого зростання Олександри Василівни. Вона дозволяє пізнати її з невідомого ракурсу.
Давні її експедиції мали мистецько-наукову мету — через польові дослідження довести те, що Черкащина має спадкове традиційне право на вишивку “білим по білому“. Всупереч міфу про побутування в цьому регіоні виключно чорно-червоної “брокарської” вишивки.
На основі цих польових знахідок у віддалених селах Черкащини учасники експедицій відтворювали старовинні орнаменти, відшивали на їх основі нові роботи. Про їхній успіх писали не лише в спеціалізованих виданнях з обмежених тиражем, але й у глянцевих журналах Нью-Йорку.
Деякі з цих унікальних вишитих сорочок, які існують в єдиному екземплярі і дивом збереглися, можна побачити в експозиції “Витоки“.
Популяризує істинно українське Олександра Теліженко від початку 80-тих минулого століття. Від тих непевних часів тоталітарної доби, коли були намагання знищити українську автентику.
Олександра Теліженко давно здобула негласний статус Берегині народної вишивки.
- На виставці представлений не лише великий пласт мого життя, але життя не лише мого, а й моїх колег, - зізналась зібранню ювілярка. - Організували ми творчу групу однодумців, з якою не просто гуляти селами поїхали. А мали на меті серйозні наукові завдання. Ми мали розкрити реальну філософію культури народної вишивки нашого краю. Довести, що Центральна Україна має право на білу вишивку. Всупереч тому, що таке право закріпилось виключно за Полтавщиною.
Виставка “Зеніт”, що розмістилася в одному із великих залів Художнього музею — це творчий звіт Олександри Теліженко за період від початку Незалежності України.
Тут представлені текстильні пано, вишиті в комбінованих авторських техніках картини і особливі теліженківські рушники, які можна читати як книги за зашифрованими сакральними символами.
Головним експонатом цієї експозиції є монументальний рушник “Вогонь Космічний. Сонце“, який в народі вже встигли перейменувати в “Зеніт Українського Сонця“. По суті, він є рушником Перемоги. Принаймні таку інформацію в ньому накодувала і візуалізувала сама авторка.
Заслужена художниця України Олександра Теліженко, кавалер ордену Княгині Ольги, володарка титулу “Жінка III тисячоліття“, доцент мистецтвознавства, авторка двох потужних культурологічних книг та десятків наукових публікацій, не обтяжує себе заслуженими регаліями. Вона переконливо доводить, що українська народна спадщина має світове значення. На основі своїх знань і досвіду вона продовжує створювати свій унікальний авторський мистецький скарб.
Тетяна Балякіна
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
Кожного разу читаючи, чи то чуючи: мстикиня, парамедекиня, директорка, психологиня, мене аж косойо&ить. Цеж яким потрібно бути ізуєїтом, та не поважати власну мову, щоб за ради догодженні надуманих гендерних різнобічь так сковеркати і дозволити такий маразм бути правильним.
Мені цікаво як би відреагувала моя б вчителька з укр. мови, коли я навчався ще в школі, коли б я їй ще тоді сказав, що прийде час і казати та писати адвокатка, водійка, це буде вірно і орфографічно правельним. Мабуть окрім поганої оцінки, було б бажанням когось відправити в дурку…