У Черкасах можуть продати гуртожиток разом із людьми?

Ця омріяна комунальна власність…

Мешканці черкаського гуртожитку по вул. Орджонікідзе, 70, який належить Черкаському заводу хімреактивів, налякані дивним ланцюжком подій навколо їхнього єдиного житла. У гуртожитку проживає 128 сімей, а це близько 300 осіб. Він експлуатується із 1976 року.

Підприємство зупинилось і вже третій рік перебуває в стані санації. Як відомо, після санації є тільки два шляхи: або відродження підприємства, або ж його ліквідація.
Мешканці гуртожитку не можуть дочекатись моменту передачі його в комунальну власність Черкаської міської ради. Адміністрація заводу на словах за те, щоб віддати гуртожиток місту, але жодних кроків у цьому напрямку мешканці гуртожитку не бачать. Міські чиновники тільки розводять руками і кажуть, що процес гальмує саме завод: якби їхня воля, то прийняли б гуртожиток у власність міста й за один день.
Слова міських чиновників підтверджують і документи. Міська рада неодноразово зверталась із офіційним листом до Фонду держмайна щодо передачі гуртожитку в комунальну власність міста. Фонд вперто посилає міськраду до керуючого санацією заводу, який водночас є і його директором.

А останні події взагалі поставили жителів гуртожитку на вуха.

Хто такі «чужі»?

У Черкасах уже були випадки, коли власники підприємств продавали гуртожитки разом із мешканцями. Від цих моторошних історій у жилах мешканців гуртожитку стигне кров. Ось що про ситуацію розповіли люди (імена на їхні ж прохання змінені):

Марина Михайлівна:

— Стан гуртожитку комісія міськвиконкому в 2009 році визнала кращим серед інших. Ми багато працювали, щоб передали гуртожиток на баланс міськради. Мешканці вклали чималі кошти в його ремонт. Повністю замінено водогін, каналізацію, електропроводку, лічильники, термолічильники тощо. Витратили на це близько півмільйона гривень. Усі роботи погодили з керівництвом заводу. Нам казали: ви робіть, а ми поможемо приватизувати. Що ще викликало підозри — ніколи адміністрація підприємства не приходила на збори мешканців гуртожитку, хоч ми постійно запрошували. Аж тут за два тижні двічі нас порадували своєю присутністю найбільші «шишки». До чого вони готуються?

Галина Андріївна:

— Підозри виникли, коли без пояснень відсторонили від виконання обов’язків начальника ЖЕД Ніну Філяніну. З її кабінету в гуртожитку представники адміністрації заводу винесли пакети з документами. Ми підозрюємо, що забрано всю документацію по гуртожитку і його мешканцях: картотеку, технічну документацію гуртожитку тощо. Тобто всі ті документи, які нам потрібні для передачі гуртожитку в комунальну власність. Ніяких пояснень керівництво заводу нам не дало. Єдине, що пояснили, — йде службове розслідування.

Ірина Володимирівна:

— На  зборах як грім із ясного неба прозвучало, що 8-ий і 9-ий поверхи нібито в аварійному стані й потребують ремонту з подальшим переселенням мешканців на нижчі поверхи. Ми запитали, куди саме переселятимуть людей, адже всі кімнати гуртожитку заселені? Нам сказали, «ви розумієте, тут у нас живе багато чужих». Зараз ми думаємо, хто ці «чужі» і переживаємо, що «чужими» можуть зробити будь кого з нас. Переважна більшість мешканців гуртожитку мають право на проживання, отримавши ордер. Серед таких і моя сім’я. Зараз у всіх нас є тільки копії ордерів, а оригінали були в кабінеті начальника ЖЕД. Підо­зріло, що документи, як ми думаємо, забрали з кабінету.

Ганна Романівна:

— Я живу на восьмому поверсі. Виходить, це мене збираються переселяти? Я поселилась у кімнаті в 2003 році на законних підставах — за рішенням профкому заводу отримала ордер на поселення. Оскільки приватизувати кімнату до передачі гуртожитку в комунальну власність я не могла, тому звернулася до суду з проханням визнати за мною право власності на кімнату. Завод жодних заперечень не мав (у матеріалах справи є документи, що це підтверджують). У 2012 році рішенням Придніпровського суду за мною визнали право власності на кімнату. Таких як я в гуртожитку більше тридцяти сімей. Мене дуже турбує, чи не ми внесені керівництвом заводу в перелік так званих «чужих»?

Страхи мешканців розвіює адміністрація

Зараз директор Черкаського державного заводу хімічних реактивів Володимир Онищенко та його заступник Володимир Рубан щодня приймають делегації мешканців. Кожному все терпляче пояснюють. Напруга, на їхню думку, виникла тому, що між мешканцями гуртожитку й керівництвом заводу не було нормального зв’язку. Керівники заводу впевнені, що за допомогою нового, тимчасово виконуючого обов’язки начальника ЖЕД спілкування нормалізується. Як поскаржився Володимир Онищенко, за часів відстороненої начальниці ЖЕД до адміністрації заводу не доходили документи, серед яких навіть рішення суду.

— У Черкасах уже мали місце випадки, коли підприємство продавало гуртожиток разом із мешканцями. Я запевняю, що зроблю все, аби не допустити подібного з гуртожитком нашого заводу. Самі мешканці повідомляли нам про факти незаконної приватизації, продажу та здачі в оренду кімнат. Словом, у гуртожитку допущено багато порушень. Начальницю ЖЕД зараз відсторонено від виконання обов’язків. Щоб перевірити ці факти, на заводі створено комісію, розпочата перевірка, яка вже знайшла певні порушення, що стосуються незаконної приватизації кімнат та продажу їх стороннім особам. Усі порушення будуть предметом перевірки правоохоронних органів. Складність у тому, що комісія повинна отримати доступ до житлових кімнат. Для цього ми створимо іншу комісію. В неї увійдуть представники мешканців гуртожитку, адміністрації заводу, профспілкового комітету, правоохоронних органів.

— А які плани у підприємства щодо можливої передачі гуртожитку в комунальну власність Черкас?

— Гуртожиток, відповідно до чинного законодавства, буде передано у комунальну власність міста. Відповідний пункт внесений у план санації підприємства. Для передачі ми повинні привести до ладу приміщення та мережі гуртожитку. Щоб у всьому детально розібратися, і створено комісію. Однак план санації набув чинності тільки наприкінці січня цього року. Тому комісію створили кілька тижнів тому, а не раніше. З усіма виявленими фактами ми ознайомимо редакцію газети після того, як комісія завершить роботу й представить свої висновки.

Тож до цієї розмови кореспонденти обов’язково повернуться.