Тарифне питання: погляд зсередини

26 січня 2017, 15:43

1 (1)Черкаський міськвиконком 6 січня своїм рішенням затвердив тариф на проїзд у міських маршрутних автобусах. З 21 січня він складає 4 гривні за поїздку. Слід сказати, що черкаський тариф – один з найнижчих в Україні.

Щоправда, таку ціну перевізники просили їм встановити ще два роки тому. Тому цей тариф, бажаємо ми того чи ні, зростатиме, а перевізники будуть змушені знову і знову подавати документи на проходження чергової регуляторної процедури. Отже виходить, що те, що начебто добре пасажирам, є „питанням життя та смерті“ для перевізників. Чому так? Це непросте питання я спробувала зясувати у Олени Куниці, директора одного з найстаріших та найбільших автотранспортних підприємств міста — АТП 17127.

Ринок сам відрегулює тариф

Олена Куниця нагадала, що минулого року вступила в дію Постанова Кабміну №1548. В числі інших питань вона має регламентувати дерегуляцію вартості перевезень. Тепер тарифи на міжміські та приміські перевезення, а також перевезення за межі області не підлягають проходженню обов’язкової регуляторної процедури як раніше. Тобто, сам ринок регулює вартість квитка, до речі, так відбувається в усіх країнах, які працюють і живуть за законами ринкової економіки.

Дерегуляція економіки – шлях, яким йдуть всі країни світу. Тарифи мають відповідати собівартості перевезень. В іншому випадку порушується баланс між перевізником та пасажиром.

Прості-непрості рівняння

Бурхливе протистояння «перевізник — пасажир» спостерігається вже кілька років поспіль. Між сторонами, немов рефері, виступає міська влада. З одного боку, їй потрібно захищати мешканців міста від забаганок перевізників, з іншого, — влада добре розуміє, що бізнес, представлений перевізниками також потребує коректного до себе ставлення. Щоб бува одного чудового дня у Черкасах не трапився транспортний колапс. Мова тут не про якийсь містечковий шантаж перевізників, а дійсно гіркі реалії української економіки.

Давайте умовно представимо процес тарифоутворення у вигляді рівняння:

А+Б+В+С+Х = 3 гривень, де

А – це амортизація самого автобуса;

Б – запчастини, шини, витратні матеріали;

В - паливно-мастильні матеріали;

С - зарплата (водія, кондуктора, техніків, які обслуговують машини та медиків, які випускають шоферів на маршрут);

Х - комунальні послуги та плата за оренду за використання приміщення автопарку і міської землі.

Якщо кожна складова рівняння більша або дорівнює одиниці, як в сумі вони можуть давати сталу величину в 3 гривні? За логікою, якщо постійно змінюються величини, то має змінюватися і кінцевий результат. В реальності: виросла вдвічі вартість палива та запчастин, виросли податки, розмір зарплати, а тариф лишається незмінним. Чому так? На мою думку, тому що він розглядається не як економічна величина, а скоріше, як політична.

 Що буде, якщо перевізники закриють бізнес?

Слід розуміти, що місто не залишиться без транспорту. Усі разом підприємці цей ринок, звісно, не залишать. Проте, Черкаси ризикують залишитись без солідної частки поповнення міського бюджету.

Лише автотранспортне підприємство 17127, яким керує Олена Куниця, минулого року сплатило до бюджетів різного рівня понад 2 мільйони гривень. Крім того, підприємство дає роботу 170 черкащанам, які, в свою чергу утримують ще, як мінімум, двох членів сім’ї. Причому всі робітники оформлені згідно чинного законодавства та отримують необхідний соцпакет. АТП 17127 не економить на безпеці. У штаті підприємства — команда техніків та медпрацівників, які відповідають за безпеку перевезень.

— Я можу стверджувати: у тому, що місто розвивається, є і наш внесок. Так само, як і внесок інших перевізників.

Але з кожним роком, на жаль, проблем все більшає. Замість бюджету розвитку для підприємства ми всіма силами намагаємося втриматися, так би мовити, на плаву. Запчастини, паливно-мастильні матеріали, вартість яких давно прив’язана до долара (нині по курсу 30 грн/долар) зумовлюють стрімке зростання собівартості перевезень, а так як тариф на сьогодні не відповідає собівартості – це приводить до того, що підприємство фактично за рахунок своїх обігових коштів покриває різницю в тарифі. Що це означає для підприємства? Відсутність коштів для придбання нових автобусів, відсутність коштів для підвищення зарплат і відповідно збільшення відрахувань до бюджету. І так по замкненому колу. Наприклад: мінімальна зарплата зросла до 3200 гривень. Я лише „за“, аби люди отримували більшу зарплату. Але ж їх ще треба заробити! Ми не «бюджетники», місяць пройшов і держава нарахувала зарплатню, а тут як в тій приказці про вовка, якого ноги кормлять.

Олена Куниця констатує, що для перевізників 5-10% рентабельності — захмарна мрія. А ще не забуваймо про пільгові перевезення, які повною мірою лежать на плечах перевізників та борги за паливо та запчастини. Наразі, за словами Олени Іванівни, її підприємство ще не оплатило борг за запчастини та півмільйонний борг „завис“ за пальне.

— Нам довіряють постачальники і поки дають в борг, але ж це не вихід, - каже пані Олена.

Заради об’єктивності, керівник АТП 17127 все ж визнає, що сьогодні міська влада, на відміну від попередньої, більш конструктивно працює з бізнесом.

— Потрібно віддати належне, мер Бондаренко намагається розібратися у нашому питанні, — констатує Олена Куниця. — Наприклад такий епізод: дороги до нашого автопарку по вулиці Луценко, 12, Лук’янова та Хоменка минулого року були наче після бомбардування. Ми просили зробити там ремонт ще Одарича, бо виїжджати машинам на маршрути було вже неможливо. Та марно. А Анатолій Бондаренко особисто прибув на місце і через тиждень тут вже клали асфальт. Тож діалог можливий?

Чи підуть „середнячки“ „з гри“?

Ще якихось 5 років тому ринок перевезень дозволив розширити у Черкасах спектр міських маршрутів, що значно покращило загальний клімат. За справу хутко взялися малі підприємці, які почали обслуговувати нові маршрути. Тож Черкаси, на відміну від інших міст, швидко стали „балуваними“ — маршрутки підходили до зупинок одна за одною. Дійшло до того, що така добра штука, як конкуренція, спрацювала в мінус. Почалась „гонитва за пасажиром“ при накладанні одного „хлібного“ маршруту на інший. Добрі наміри — забезпечити безперебійний процес пасажироперевезень - розбились о питання безпеки та непростих відносин між конкуруючими фірмами. Це намагались виправити транспортною реформою, та справу до кінця не довели справу. Тепер маємо те, що маємо.

Тому власники автопідприємств, які роками виручали місто, сьогодні замислились — чи не згорнути цей непевний бізнес?

Навіть економія на безпеці пасажирів (за рахунок скорочення обслуговуючого техперсоналу та медиків) вже не допоможеь вижити в умовах тотального фінансового навантаження. Навіть при тарифі у 4 гривні. Його перевізники називають реанімаційним, та ніяк не рятівним. Об’єктивно, зі скрипом, зможуть вижити лише великі автотранспортні підприємства. І то за умов введення економічно-обгрунтованого тарифу.

Тетяна Балякіна, „7 днів Черкаси“

Поділитись

Коментарі

Вгору