Володимир Петренко з Умані - начальник відділення піротехнічних робіт Аварійно-рятувального загону спецпризначення. З 2022 року він разом із колегами з ДСНС працює на деокупованих територіях, займаючись розмінуванням доріг, полів та об’єктів критичної інфраструктури. За цей час Володимир здійснив п’ять ротацій і знешкодив понад 770 вибухонебезпечних предметів.
Сьогодні Володимир очолює піротехнічне відділення в Умані, а колись мріяв просто покататися на великій червоній машині й допомагати людям. У 2016 році він став водієм у пожежній частині. Брав участь у ліквідації безлічі надзвичайних подій, зокрема великих пожеж на торфовищах та у чорнобильських лісах. І вже думав, що бачив багато різного лиха у житті, аж почалася повномасштабна війна.
У зв’язку з новими викликами, в Умані створювали піротехнічне відділення, і Володимиру запропонували опанувати нову спеціалізацію. Після навчання в жовтні 2022-го він поїхав у складі групи до звільненого Ізюму на Харківщині.
«Розміновували у першу чергу дороги, щоб налагодити логістику для ЗСУ. А також ЛЕПи, водогони та газові труби, аби відповідні служби могли повертати у місто комунікації. Місцеві нас одразу попередили, що не можна сходити на узбіччя, бо вони всіяні протипіхотними мінами. Тому, на деяких вузьких ділянках розвернути великогабаритну машину було важко, бо один неправильний рух міг коштувати життя. Навіть у ямці на дорозі міг бути залишений ворогом смертельний сюрприз. Ми зупинялись, перевіряли, дуже обережно їхали далі. Згодом розміновували і поля», — пригадує Володимир, який тоді ще був водієм-сапером.
Після Харківщини були Миколаївщина і Херсонщина. Загалом - 271 день у відрядженнях, понад 460 гектарів обстеженої території, 773 знешкоджених боєприпаси.
«Назавжди запам’ятаю щастя людей на деокупованих територіях. Вони надавали нам необхідну інформацію, допомагали з проживанням», — каже Володимир.
Підступний ворог залишає багато смертельних пасток, а саперам доводиться їх вивчати та пристосовуватися до будь-яких викликів. Небезпека супроводжує кожен крок піротехніка. За словами Володимира, звикати до небезпеки не можна. Страх допомагає залишатися максимально зосередженим. А довіра в колективі — це основа основ.
«Працюємо згідно інструкцій, є чіткі алгоритми. Кожен досконало знає і виконує свою роботу. Але ж ситуації бувають різні та інколи керівнику доводиться миттєво приймати рішення. Я піднімаю голову - і всі застигають. Ми настільки спрацьовуємось, що розуміємо одне одного з погляду», — пояснює він.
Попри навантаження та ризики, Володимир з нетерпінням чекає повернення додому, де на нього чекає родина.
«Коли повертаюсь, одразу збираємось родиною. Приходить і брат з сім'єю, і батьки. А розвантажитись, поновити ресурс, щоб далі працювати, допомагають Карпатські гори», - ділиться рятувальник.
За інформацією пресслужби ГУ ДСНС України в Черкаській області
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
