Фото: info-smila.ck.ua
Каміння, що на вигляд нагадує їжу, колекціонує 48-річний Олександра Ніколашин із міста Сміла на Черкащині. Назбирав близько тисячі екземплярів, пише Gazeta.ua.
Олександр Ніколашин зустрічає зранку біля двоповерхового приміщення. На верхньому поверсі наприкінці довгого коридору відчиняє залізні двері орендованої кімнати — це майстерня. Тут обробляє каміння — миє, покриває лаком. Ліворуч на трьох накритих синіми скатертинами столах розставлені понад 90 тарілок із камінням. Схожі на бутерброди, коржики, шинку, сало, овочі та фрукти.
— 8 мая в доме культуры я выставлял столы. С фужерами, ложками и салфетками, — розповідає. — В кутку поруч переодягалися ветерани. Співати збиралися. Чую радісну розмову: "О, нам уже стіл накривають!" Підійшли ближче, побачили, що то — каміння.
Олександр Володимирович народився на Далекому Сході. У Смілу приїхав за направленням після вузу. Працював на радіозаводі наладчиком комп'ютерів і телевізорів. З розпадом Радянського Союзу торгував продуктами, морозивом. Відкрив чотири магазини й бар. Мав оптову базу.
— Але відчував, що не моє. Шість років тому подивився американський документальний фільм про силу думки. В ньому вчені, психологи, бізнесмени радять, як бути здоровим, успішним, багатим, займатися в житті справою, що приноситиме задоволення. Разів 15 його дивився. Одного ранку прокинувся і думаю: треба кардинально міняти життя. Продав бізнес, пороздавав борги.
Колись знайшов камінець-булочку з родзинками. З цього й почалося захоплення. Почав їздити по кар'єрах навколо Сміли. Першими знайшов ось ці шашлики, — Олександр Володимирович показує камінці на овальній квітчастій тарілці. — Побачив розкиданими неподалік погаслого вогнища. Подумав, якась компанія залишила м'ясо. Придивився — камінь. Вдома виклав на тарілку, додав палички — наче шампур. Батько приходить додому. Кажу: заходь, будемо їсти шашлички. Той придивився — йо-ма-йо, точно камінці!
Завжди з відпочинку тягну важезні сумки з камінням. На морі знайшов ракушняк, схожий на шматки хліба. В кар'єрі натрапив на камінець, що нагадував сало. Я зубилом чук-чук — і розколов. Поклав на ракушняк — хліб із салом. А до нього є і часник, — Олександр Володимирович знаходить на крайньому столі білий камінь, подібний до голівки часнику.
Тут же лежить відкрита коробка з-під цукерок. Розрізнити, що всередині не шоколад — важко. Поряд на білій тарілці викладені три печені яблука хвостиками догори.
— "Яблука" побачив у кар'єрі в Кіровоградській області. Наступив на щось, посковзнувся і впав. Воно покотилося. Ще двоє знайшов. Йду додому — груші валяються. Відірвав хвостики, приклеїв до "яблук".
Олександр Ніколашин витягає з барсетки вузлик із білої тканини.
— Буває каміння з еротичним смислом, — розгортає тканину і показує піщаний камінь, що формою подібний на чоловічий статевий орган. — Теж із Кіровоградщини. Одна директорка школи потримала в руках, посміялася. Згадала, що у знайомих є камінь, похожий на жіночу грудь. Питаю: прямо із сосками? Каже: ідеальними. Хотів його купити. Пішла дзвонити. Приходить і говорить: "Показували друзям і знайомим. Мужики всі потримались за ту грудь, поржали і викинули на смітник". Тепер сидять засмучені, бо де ж його знайдеш.
Олександр Володимирович пропонує вийти на вулицю, на сходах закурює.
— Розширив тематику, збираю каміння схоже на будь-що. Одна жінка на виставці побачила камінь, як зуб з карієсом. До піни в роті доводила, що то — справжній зуб, — сміється. — Останні два роки влаштовую виставки по школах. Таких виставок в світі чотири. Дві в Китаї, одна в Тайвані та в Америці. Дружина Людмила раніше була стриманою щодо мого хобі. Зараз і сама долучилася.
Скільки на цьому заробляю, — примружує око, — не скажу. На хліб із маслом вистачає. Один китаєць на камінці, схожому на Велику китайську стіну, ледь не заробив мільйон доларів. Знайшов покупця в Америці. Але про це дізнався китайський уряд і зробили той камінець національним здобутком — продавати заборонили.
2 ящики камінців, схожих на котлети, викрали з автівки Олександра Ніколашина, коли повертався з Дніпропетровщини. Розколоте каміння всередині нагадувало фарш.
500 гривень заплатив за кам'яну "ногу бика"
Каміння Олександр Ніколашин шукає в кар'єрах, купує через інтернет, дає оголошення в місцевих газетах. Платить за штуку від 50 до 1 тис. грн.
— Оцінюю камінці, залежно від розміру та схожості на їжу, — розповідає. — Якось подзвонив з Черкас один геолог. Каже, що знає, де лежить камінь завбільшки як задня нога бика — навіть видно структуру м'язів, важить кілограмів 400. Поїхали дивитися. Він взяв величезну кувалду і говорить: "Якщо скажеш, що не підходить, розіб'ю". Заплатив йому 500 гривень. Каменюка досі там, тільки захована. Треба завантажувати краном.
Зараз торгуюся за камінь, що нагадує інопланетну істоту з фільму "Хижак". Власник загнув за нього аж 100 тисяч доларів. Я пишу: шановний, спустіться на землю. Це ж не дорогоцінний камінь. Він з'їхав поки що на 10 тисяч гривень.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
