Шість років тому Євгеній був російським мільйонером. У нього була власна ферма, частка підприємницького бізнесу і квартира в одному з елітних мікрорайонів Санкт-Петербурга. Проте останні п’ять років він має статус депортованого, з яких останні шість місяців — безпритульний.
Своє прізвище Євгеній не називає — каже, що не хоче проблем із черкаськими роботодавцями. Натомість непорозумінь із владою РФ не боїться — запевняє, що розчарувався у ній. А після того, як його “викинули”, чоловіка більше нічого не лякає.
— Мене звати Євгеній. Як склалася моя доля? Я депортований із Росії в Україну. Мені заборонили в’їзд на територію Росії протягом п’яти років через те, що я надто багато й добре говорив про Україну, — розповідає чоловік.
“Надто балакучий” для Росії
Євгеній народився у 1959 році. У молодості став чемпіоном РФ з тріатлону, і вже до 30 мав понад два десятки нагород за першість. Разом зі старшим братом влаштував свій бізнес — мали кілька спортивних магазинів.
Коли Росія напала на Україну, Євгенію було 55 років. Він був успішним підприємцем, мав хобі та плани на майбутнє. Проте любов до України виявилася сильнішою за російське коріння.
— Мої батьки жили в Україні кілька років. Коли я народився — возили мене туди. Вони дуже любили Україну і людей, які в ній живуть. Ми приїжджали — і мама розцвітала. Україна робила її щасливою, — пригадує Євгеній.
Через згадки про “щасливі місця” він пішов на свій перший мітинг у підтримку України.
— Пам’ятаю, я тоді сказав, що підтримка потрібна Україні, бо не вона агресор, а її хочуть знищити. Після виступу до мене підійшли двоє поліцейських і сказали, щоб я не молов дурниць, — згадує чоловік.
Тоді чоловіка не затримали — як і наступні два рази.
— Після першого мітингу я бував на багатьох. Поліцейські підходили двічі — казали, що я ходжу по тонкій межі. Тоді ж відібрали паспортні дані, зробили фото і дали підписати кілька папірців. Мені ще сказали: “або замовкни, або готуйся до наслідків”, - розповідає Євгеній.
В Росії українців показують покид*ками
За словами чоловіка, телебачення в Росії — одне з найбільш пропагандистських методів “путінської” влади. Євгеній розповідає, що через нього жителів запевняють, що з боку України на “звільнених територіях” воюють нелюди.
— На каналах постійно були соціальні ролики — що росіяни звільняють територію, на якій українців притискають, не дають їм жити. Пам'ятаю, що колись показували цикл телепрограм про те, що українці — канібали. Навіть розмови з ними показували. То навіть я дивився і в мене були мурахи по тілу. А я ж знаю, що це неправда! - розповідає Євгеній.
Натомість центральні телеканали не показували жодних страйків, які влаштовували росіяни на підтримку України.
— Один раз показали ролик і журналістка сказала, що мітинг влаштували наркозалежні, аби нам давали наркотики. Це на всю країну сказали!
Вивезли на кордон і кинули, як собак
Проте безслідно для Євгенія підтримка України не минула. На початку травня 2016 року він отримав повістку — з’явитися у головний поліцейський відділок Санкт-Петербурга. Коли прийшов — там уже сиділо до 20 людей. Серед них — зрілі чоловіки, жінки та молодь.
— Нас всіх зібрали й посадили в автобус. Ніхто нічого не питав — не та була ситуація. Їхали мовчки кілька годин. Висадили на кордоні Росії з Україною — у Брянську. Закрили двері автобуса й сказали, щоб ми їхали куди хочемо, але щоб нікого на території РФ не було, — каже Євгеній.
На всіх пасажирів автобусу наклали заборону в’їзду на територію Росії. Термін різнився — Євгенію заборонили в’їжджати 5 років, молодшим — на 2-3 роки. Усіх привезли на кордон без речей — лише з документами й тими грошима, які в кожного були при собі у відділку.
— Почалися сльози, плач, хтось просто сидів на асфальті без емоцій. Не вірилось, що нас, росіян, просто викидають, як собак, — каже чоловік. - У мене є закордонні паспорти, я об’їздив майже увесь світ! І єдина країна світу, в яку я не можу поїхати — це Росія!
Мільйонів російського багача вистачило на чотири роки
Коли Євгеній брав квитки в Україну, обрав Черкаси — місто на березі Дніпра, яке любили батьки.
— Мені пощастило, що картки не заблокували. Власних коштів вистачило на чотири роки безбідного життя — спочатку я винаймав номер у готелі, потім знайшов квартиру. Якось особливо не економив — купляв їжу в кулінарії або замовляв доставку. Соромно зізнатись, але за все життя не приготував навіть яєшні — не вмію. Тож, на це пішла велика частина коштів. Мій брат, який лишився у Росії, продав мою квартиру. Це була дорога нерухомість ці гроші я і витрачав чотири роки. А потім вони різко закінчилися, — згадує Євгеній.
Чоловік почав шукати роботу. З російськими документами це стало справжнім випробуванням.
— Я в молодості був чемпіоном світу з тріатлону, мав понад 20 призових місць. Об’їздив майже весь СРСР, знаю чотири іноземні мови, водійські права на кілька категорій. І мене не беруть на жодну роботу, бо ці права — російські, а я — громадянин РФ. Тому я можу водити свою машину, але не працювати водієм, — розповідає Євгеній.
Єдина робота, яку йому вдалося знайти — охоронець парковки у нічну зміну.
Від колишнього життя довелося відмовиться
Коли Євгеній почав працював охоронцем, йому кілька тижнів не платили заробітну плату. Від орендованої квартири та харчування у ресторанах швидко довелося відмовитися.
— Мені так соромно було, що так все закінчилося — ніби й мав гроші, а не стало якось в один момент. Тоді я кілька днів був безпритульним, жив на вулиці — добре, що було літо. Ходив у торгові центри, там голився і вмивався. Мене побачила одна продавчиня. Запитала, чому голюсь у громадському туалеті — я розповів. Наступного дня вона дала мені адресу Центру реінтеграції, де я і живу вже четвертий місяць, — згадує Євгеній.
Життя по-українськи
Євгеній розповідає, що останні чотири роки навіть не думав повертатися в Росію. Була одна спроба ще на початку, але після неї бажання відпало остаточно.
— Я через кілька місяців після депортації приїхав у Росію — взяв квиток із Києва. Українські прикордонники пропустили, а на російському кордоні мене під руки відвели в закриту кімнату і сказали, що якщо я ще раз з’явлюся на території РФ — мені “світить” стаття 331 і 336 – за підробку документів, незаконний перетин кордону. Сказали, що ще раз — і “прощай, свобода”, - згадує чоловік.
Наприкінці травня 2021 року термін заборони на в’їзд у Росію вже закінчується. Проте повертатися на батьківщину Євгеній не планує. Хоче продати бізнес, який у нього лишився в РФ, і на ці кошти планує почати нове життя на Україні.
— Мені подобається Україна, Черкаси й люди. Я хочу тут жити. Планую купити квартиру на Митниці, щоб бачити з вікон воду, як у Санкт-Петербурзі — там вікна виходили на Фінський залив. Хочу купити невелику ділянку та розводити там страусів. Вони в мене були — чудові створіння, — мріє Євгеній.
Спілкувалася Аліна Євич
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
