Придніпровський районний суд Черкаси виніс вирок за зґвалтування неповнолітньої, що трапилося близько двох років тому.
Про це повідомляє “Судовий репортер” з покликанням на вирок від 28 грудня.
У червні 2013 на території дендропарку “Софіївка” знайшли труп 45-річної жінки зі слідами сексуального насильства. Завдавши десять ударів в голову невстановленим предметом, нападник вступив із жертвою у статевий акт. Причиною смерті жінки стала закрита черепно-мозкова травма. У крові був алкоголь, а на руках сліди, які могли утворитись від систематичних ін’єкцій наркотиків за 2-4 роки до смерті.
Через три дні після вбивства підозру вручили 28-річному чоловіку, 5 років тому засудженому за зґвалтування. Із цим молодиком покійна бачилась у день смерті. У 2014 справу скерували до суду. У січні 2016 суд випустив підозрюваного з СІЗО під домашній арешт. На свободі той начебто створив сім’ю: у 2017 в нього народилась дитина. Судовий процес тривав.
Але у березні 2018 у парку “Софіївка” о 12 годині дня неподалік від центрального входу в парк, зі сторони вбиральні, напали на 17-річну студентку.
Незнайомець збив дівчину з ніг, затягнув під ялинки, зґвалтував, забрав телефон і сережки. На процедурі впізнання вона вказала на того самого чоловіка, якого два роки тому суд випустив з-під варти. Епізоди об’єднали в одну справу.
У липні 2018 справа втретє змінила підсудність, у попередніх судах у суддів закінчились повноваження і не вдавалося сформувати колегію. Такі справи має розглядати троє суддів. Провадження передали у Придніпровський райсуд Черкас, який за 2,5 роки виніс вирок.
Обвинувачений не визнав вину по обох епізодах. «Оскільки він раніше судимий, це йому отруює життя» – цитується позиція у вироку. З приводу інциденту 2018 року повідомив, що у момент скоєння злочину о 12-12:30 був в магазині “АТБ” в Умані, що за 9 кілометрів від місця події, робив покупки, що підтверджується чеком магазину. Щодо жінки, вбитої у 2013 році, то підтвердив, що знав її і вони мали статеві відносини, але не вбивав.
У підсумку суд визнав чоловіка винуватим за злочин 2018 року, а за епізодом 2013 року виправдав за недоведеністю.
Щодо зґвалтування 2018 року, то на тілі і одягу потерпілої, були знайдені біологічні сліди чоловіка з такою групою крові, як в обвинуваченого, тому не виключається, що вони походять від обвинуваченого. Особливості будови дівочої пліви потерпілої не виключають можливість скоєння статевого акту без її розриву. У вмісті піхви громадянки сперматозоїди не знайдені, але їх виявлено на білизні. На тілі потерпілої тілесних ушкоджень “характерних для насильницького статевого акту” не виявлено.
На тілі обвинуваченого також знайшли жіночі клітини, походження яких від потерпілої не виключається. Під час судового розгляду не доведено, що біологічні зразки, знайдені на статевому органі обвинуваченого, могли бути від іншої особи, крім потерпілої.
Дівчина пояснювала, що чоловік погрожував їй електрошокером, тому вона погодилась робити все, що нападник їй скаже. Після зґвалтування чоловік забрав у неї сережки і телефон, сказав прийти забрати їх наступного дня, звелів сидіти і рахувати до 20, не обертатися і так зник з місця події. Потерпіла розповідала, що обличчя нападника вона не бачила, тому що він був у капюшоні. Але потім говорила, що риси обличчя цього чоловіка впізнала в поліції, оскільки бачила його до зґвалтування, запам’ятала його темні очі. Голос впізнала, зріст і його речі, які їй дали для впізнання.
Викрадені сережки з пачкою з-під цигарок поліцейські нібито знайшли на ділянці навпроти під’їзду, де мешкав обвинувачений.
Мати підсудного показала, що в 2018 році її син проживав із дружиною. Того дня був вдома, а також їздив у місто. Більше нічого пояснити не змогла. Дружина обвинуваченого свідчити відмовилась, посилаючись на право, яке їй дає стаття 63 Конституції.
З приводу копії чеку з магазину про купівлю обвинуваченим товару о 12:30 в супермаркеті за 9 кілометрів від парку суд у вироку нічого не сказав.
За вбивство і зґвалтування 2013 року чоловік був виправданий.
Підсудний визнавав, що познайомився із загиблою напередодні її смерті. Вони неодноразово мали статеві зносини за спільною згодою. 10 жовтня (у день вбивства) близько 16:00 йшли разом вулицею. Йому було терміново треба додому, жінка провела його до автобусної зупинки, трималися за руки. Їх переслідував співмешканець подруги, який наздогнав і вдарив її кулаком в обличчя, в неї з носа побігла кров, яка могла потрапити і на його одяг. Він пішов на автовокзал і поїхав додому. Підсудний заперечував причетність до вбивства і казав, що треба було допитати співмешканця покійної, який неодноразово судимий. Конфлікт між жінкою і її співмешканцем стався по вулиці Київській, біля пам’ятника Воїнам Війни, де потім знайшли тіло.
Мати покійної бачила обвинуваченого лише один раз, він приходив до них додому. Чи зустрічалася її донька з іншими чоловікам жінці невідомо. Так званого співмешканця своєї дочки вона знає, але їй не відомо, чи той її бив.
У суді заслухали запис допиту свідка у засіданні 25.01.2016 – голови вуличного комітету, яка вже померла. Громадянка підтверджувала, що покійна тривалий час жила з одним чоловіком і особисто бачила, що той її бив просто на перехресті вулиць.
Суд вирішив, що докази доводять безсумнівно винуватість цього чоловіка.
Насамперед, суд зауважив, що матеріали, які надійшли, мають численні недоліки. Наприклад, в акті перевірки опис документів не схожий із підшитими доказами по справі та процесуальними документами, маються механічні пошкодження, прорізи. У протоколі невідомою особою виправлено ручкою дані про впізнання свідком особи на фото. По цьому факту Уманським міськрайонним судом Черкаської області проведена лише перевірка та не встановлено особу, яка здійснила фальсифікацію матеріалів справи та їх знищення. Після виявлення судом даного факту прокурор не повідомив прокурора Черкаської області чи Генерального прокурора України про такі обставини.
У висновках експерта написано, що на дослідження речові докази надійшли 08.10.2013 року, хоча фактично встановлено, що смерть особи настала 10.10.2013 в проміжок часу з 16:00 до 18:30. Висновки експертиз суперечать одна одній. Речові докази надходили до експерта з порушенням цілісності пакування.
Суд вважає, що слідство проводилось однобоко, не перевірялась причетність інших осіб до скоєння вбивства та зґвалтування. Не перевірялась версія обвинуваченого, щодо побиття жінки в його присутності іншою особою.
Утім, відомо, що 13 жовтня 2013 будинку так званого співмешканця вбитої проводився обшук і господар добровільно видав поліції свій одяг. Після того, як експерти не знайшли там слідів крові, одяг чоловікові повернули. Але суд зауважив, що двоє джинсів, ремінь, де на пряжці були плями бурого кольору, зимова куртка, светр і олімпійка кудись зникли – їх вилучили з будинку, але експертиз не провели і власнику не повернули (відсутні у списку повернутого майна).
У 2013 році за 3,5 місяці до вбивства у дендропарку “Софіївка” нападу зазнала ще одна жінка. Потерпіла вранці йшла на роботу через парк, коли повз проїхав хлопець на велосипеді і спитав котра година. Згодом він повернувся, підбіг, збив її з ніг і нецензурними словами вимагав золото і гроші. Зловмисник забрав у неї сумочку. Жінка потрапила до лікарні зі зламаною рукою і струсом мозку. В суді, побачивши обвинуваченого, вона сказала, що це не та людина, яка на неї напала, тому вона не хоче обмовляти невинного.
Суд визнав чоловіка винуватим за зґвалтування і розбійний напад у березні 2018 року.
За сукупністю злочинів йому призначено 10 років за ґратами.
Строк відбуття покарання рахується з моменту затримання – 16.03.2018 із розрахунку один день попереднього ув’язнення – один день позбавлення волі.
У 2013-2016 роках цей чоловік провів у слідчому ізоляторі майже три роки. Але цей строк йому не враховується, оскільки тоді він утримувався під вартою за іншим епізодом, за яким його виправдали.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
