Цьогорічна зима в Україні стала найхолоднішою за останні декілька років. Безхатьки та люди з проблемами соціалізації, які живуть на вулиці чи у підвалах, за таких морозів ризикують отримати обмороження або взагалі замерзнути на смерть.
Аби вберегти черкащан від холоду, соцпрацівники по всьому місту облаштували 22 пункти обігріву. Однак, як виявилось, зігріти людей у місті готові лише засвітло і в будні. Як облаштовані пункти обігріву в Черкасах та де шукати порятунок від холоду ввечері у вихідні, з‘ясовували кореспонденти «Про все».
Межі допомоги міських пунктів обігріву
З 22 пунктів обігріву у Черкасах, які облаштували цього року, 21 - муніципальний. Графік роботи - із 8 (іноді - 9 ранку) - до 17-ї години вечора у будні. На вихідних приміщення недоступні для відвідувачів.
58-річна черкащанка Олеся Павлівна бідкається: через такий графік днями ледь не замерзла на вулиці.
- У понеділок я запізнилася на автобус, а наступний завжди приходить через пів години, іноді пізніше. Це вже була шоста година. А на вулиці сніг, слизько і холодно. У моєму віці кістки такої погоди не витримують, - розповідає жінка. - Я знаю, що у “придніпровці” є такий пункт - пішла туди. Світло горить, а двері зачинені. Я їх на себе поторсала, ніхто не відкрив. Але там точно чули.
Олеся Павлівна зізнається: у магазинах, просто блукаючи рядами, грітися соромно.
- У мене маленька пенсія, я не можу купувати щось просто так. У мене вдома є картопля, морква, макарони - на тиждень їжа. Але довелося йти в магазин і хвилин 30 просто дивитися на товар. Соромно було, коли дивилися продавці, - каже черкащанка.
Однак допомогу у міських пунктах обігріву у часи роботи таки надають - медичну, якщо вона необхідна, а також можливість посидіти у приміщенні й зігрітися. У деяких пунктах черкащанам роблять гарячий чай.
Чи вдасться вижити, якщо замерзаєте просто неба в суботу?
Єдиний цілодобовий пункт обігріву в Черкасах розташований на вулиці Рєпіна, 12/1 - на базі благодійної організації “100% Життя Черкаси”. Цей Центр - єдина надія вижити у морозну ніч, адже до нього можна прийти у будь-який час.
- Усім, хто звертається у пункт обігріву, представники церкви щосуботи роздають гарячі обіди. Окрім цього є гуманітарна допомога у вигляді теплих речей і взуття, - розповідає менеджерка з комунікацій БО Наталія Бойко.
Організація щорічно облаштовує намети на базі, але цьогоріч облаштували тимчасову споруду - міні будинок, обшитий вагонкою.
- Там є лампи УФО, лавки й стіл, за яким можна випити чаю і з’їсти печива. Є все необхідне, щоб людина декілька годин перечекала негоду. Але це не місце для ночівлі, - наголошує Наталія.
Холодно, небезпечно і немає даху над головою: що робити?
Безхатнім людям пропонують заселитися у Центр реінтеграції для безпритульних і звільнених з місць позбавлення волі, який також розташований за адресою Рєпіна, 12/1. Однак для заселення потрібно мати результати аналізів, які доводять, що люди не будуть небезпечними для інших тимчасових мешканців.
- Щоб влаштуватися в Центр, потрібно пройти флюорографію та мати довідку від дерматовенеролога. У самому центрі людей тестують на соціально небезпечні захворювання, - пояснює пані Наталія.
Проживати у Центрі можна до 6 місяців. За цей час особа повинна влаштуватися на роботу, назбирати грошей для оренди житла і переїхати. Однак трапляються індивідуальні випадки, коли люди потребують більше часу для соціальної адаптації та навіть після кроку в самостійне життя перебувають під супроводом соцпрацівника.
- Цим людям ми надаватимемо соціальний супровід: психологічну підтримку, допомогу у відновленні документів, підписанні декларації з сімейним лікарем, сприяння у працевлаштуванні, налагодженні стосунків з близькими тощо. Якщо людина хоче змінити своє життя, ми її підтримаємо та допоможемо, - каже Наталія Бойко.
Один із мешканців Центру реінтеграції - Андрій - колишній наркозалежний. Він розповідає, що свого часу “гуртожиток для знедолених” став єдиною можливістю вижити.
- Із батьком характери не склалися. Я пішов з дому у 18 років, на вулиці мені дали спробувати наркотики. Вживав їх років 20, мабуть. Кинув із разу 10, - згадує чоловік.
Раніше Андрій жив у друзів. Потім потрапив у Центр реінтеграції.
- Перед тим, як прийти сюди, жив два тижні на вулиці. Добре, що було літо, але я не їв по 4-5 днів. Зі сміттєвих баків не харчувався, а ходив на кладовище. Там шукав їжу, виживав, - згадує черкасець. - Я не працював, бо мене перед цим сильно протягло - боліли ноги, руки, я ходити не міг. Пляшку з водою не міг нести. Але нічого, вижив.
Чоловік працює різноробочим, але зараз безробітній через карантин і відсутність об’єктів. Однак сподівається, що через 2-3 тижні будівництво в місті розпочнеться і з отриманої зарплати він переїде на орендовану кімнату.
- Роботи навалом - хто хоче, той і працює. Головне - щоб було бажання, - каже Андрій.
"Дах над головою можуть отримати не всі безхатьки"
Одна з головних вимог для поселення безхатніх людей у Центр реінтеграції - бажання змінюватися. Однак не всі “знедолені” хочуть займатися пошуком роботи, житла чи реалізацією себе.
- Є люди, яким це не потрібно. Вони хочуть не працювати, а лише користуватися безкоштовним проживанням і харчуванням. Таких ми не заселяємо, - пояснює Наталія.
За останні два місяці можливістю поселення скористалися лише двоє чоловіків. Інші 80 осіб користуються послугами цілодобового пункту обігріву.
- Він працюватиме доти, доки на вулиці мороз і негода. Коли потепліє - цілодобовий пункт зачинять до наступного року, - інформує Наталія Бойко.
Автор Аліна Євич
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
