24 червня тихо, уві сні, на 95-му році пішов із життя смілянин, талановитий земляк Федір Гаврилович Кучер, пише "Прочерк".
Народився він у с. В’язівок Городищенського району, в селянській родині. Пережив голодомор, знаходився в окупації, після визволення села був мобілізований і брав участь в бойових діях, де в першому ж бою отримав поранення. Демобілізувався у 1946 році.
Після демобілізації Федір поїхав на Полісся, де в той час проживала мати (батько загинув на фронті). Там і закінчив 10 класів. Далі вступив до Уманського сільськогосподарського інституту, але за станом здоров’я кинув навчання. Повернувся на Городищину. Шість років завідував бібліотекою і вів драматичний гурток у Будинку культури села Орловець. За цей час заочно закінчив Київський культосвітній технікум. Після закінчення технікуму перебрався до Сміли. Працював спочатку завідувачем пересувним фондом при районній бібліотеці, а потім і завідувачем самої бібліотеки. У 1967 році одружився. Його обраницею стала Алла Семенівна Шапошник, родом з Луганщини.
Тягу до творчості відчув ще в дитинстві, в школі захопився народними музичними інструментами та почав малювати, самотужки опанував техніку малювання олійними фарбами. У Смілі за сумісництвом з бібліотечною роботою займався малюванням наочної агітації. Організував художню майстерню при міському паркові культури і разом з колегами-художниками працював в ній аж до пенсії. Але й на заслуженому відпочинку ще десять років працював художником при районній бібліотеці. Замовлення, при цьому, виконував вже вдома.
Писати почав з 1960 року, спочатку поезію, в основному сатиру і гумор. Видав декілька збірок гуморесок в т.ч: "Стрибок у гречку", "Чинодрали та крючкотвори" та "Суєта чамренних".
На схилі літ почав писати прозу, описуючи пережите. Особливо цінною є книга про історію голодомору від очевидця "Голодомор 1932-1933 років. Пережите, бачене, почуте".
На 90-му році життя у Федора Гавриловича виникла задумка намалювати дві сотні портретів Тараса Шевченка до 200-річчя від дня народження Кобзаря, яку він з честю виконав. Частина портретів, на прохання автора проекту "Наш Шевченко" та фільму "Шевченко: Ідентифікація" Сергія Проскурні було забрано до Національного культурно-мистецького та музейного комплексу в Києві "Мистецький Арсенал", де в одній з його зал ними завішали дві стіни.
Федір Гаврилович усе своє життя був патріотом України та людиною з активною життєвою позицією. Він дуже радів, коли у Смілі повалили пам’ятник Леніну, не вірилося, що за свого життя цього дочекався.
Дуже переймався долею України, пильно слідкував за подіями на Майдані та сході держави. Подарував активістам ГО "Територія гідності" портрет Тараса Шевченка.
- Усі імперії розпадалися, так і Росія розпадеться. Як було у 1991 році, коли Україна і Білорусія "заховалися" у свої національні держави після СРСР і перемога обов’язково буде за нами, - зазначив Федір Кучер в одному із інтерв'ю.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
