Що ви робите зі старими речами? Віддаєте друзям, знайомим чи викидаєте у смітник? Придивіться, можливо, припорошений пилом магнітофон у вас на горищі – дуже рідкісний експонат. А немодний за сучасними канонами годинник зацікавить колекціонерів. Виявляється, не все старе варто вважати непотребом. Ми знайшли любителів старовини, які поділилися з нами розповідями про свої колекції, інформує in.ck.ua.
Вінілове захоплення
Олег – власник 1500 закордонних платівок, які він збирає та обмінює протягом усього життя. Ця колекція – не просто захоплення, а можливість насолоджуватися якісною музикою.
- Я збираю довгограючі платівки з рок-музикою з 60 років минулого століття і до сьогодні. Мені було 8 років, коли в ангарі знайшов цілу коробку пластинок з радянськими піснями, забрав їх додому, слухав і зацікавився музикою, - коментує колекціонер вінілу Олег Дударенко. - Мама почала купувати мені нові платівки Челентано, Arabesque, Лайми Вайкуле. А згодом вона познайомила мене зі своїм однокласником, у якого були фірмові пластинки, виготовлені на заході. Якщо радянська платівка коштувала щонайбільше 4 карбованці, то ці – 50 і вище. Я не міг збагнути, як за шматок пластмаси можна платити такі шалені гроші. Але потім побачив якість конвертів, шикарну поліграфію і зрозумів. У 1989 році я дізнався, що в Черкасах є такий собі клуб любителів фірмових платівок. Все це відбувалося таємно, адже прослуховування такої музики було нелегальним. Я опинився серед людей, у яких були стоси якісних закордонних платівок. Отримавши на День народження чималу суму грошей, я пішов туди і придбав платівку AC/DC за 45 рублів.
- Одного разу на певний час моя одержимість зникла, я купив компакт-програвач, почав продавати пластинки. Якось задля цікавості вирішив порівняти записи, і тоді зрозумів, що звук вінілу мені подобається більше. Свого часу я жив в Англії, мені пощастило зібрати на вінілі майже всіх виконавців, яких я хотів почути. Тоді я іноді міг дозволити собі заплатити за платівку до 12 фунтів. Зараз назбирав півтори тисячі платівок. Ціна вінілу залежить від групи, видання. Найцінніші – перші, тобто раніше проштамповані, також враховують стан пластинки. Я не просто поповнюю колекцію, а й стараються після роботи порелаксувати, насолодитися хорошою музикою перед сном за чашкою запашного чаю.
Годинник на кожен день
Станіслав збирає годинники, яких не побачиш у сучасних крамницях. Його цікавлять моделі, які люди носили десятиліття тому. Завдяки своїй любові до незвичних аксесуарів, Станіслав ніколи не запізнюється.
- Колекцію годинників я поповнюю випадково час від часу. Збираю годинники лише за критерієм “подобається – не подобається”, - коментує колекціонер годинників Станіслав Юрченко. - Такі речі полюбляв завжди. З дитинства приваблювала їхня сувора та лаконічна форма, а також функція, яку вони виконують, адже годинник – це хранитель часу. До того ж це була престижна річ, яку не кожен міг собі дозволити. Колись один друг подарував мені чудовий датський кварцевий “Skagen” – плаский, позолочений та вишуканий. З нього все й почалося. Згодом я отримав у подарунок швейцара “Vacheron Constantin” – бюджетну за європейськими стандартами, але дуже непогану модель. Саме з цих двох годинників мене й “понесло”.
- Потім я випадково побачив на антикварному ринку радянський годинник “Восток”, який мені сподобався. Він став третім. Тепер я інколи зазираю на збори антикварів і не можу спокійно пройти повз людей, які продають на ринку усякий непотрібний мотлох. Саме там інколи з’являються справжні перли, наприклад, чудовий електронний екземпляр “Електроніка 53” середини вісімдесятих в ідеальному стані та з "рідним" браслетом. Моє останнє придбання – ювілейна кварцева “Слава” 1982 року до 1500-річчя Києва. Я надаю перевагу класичним радянським механічним годинникам – ціную їх за надійність і класичний дизайн. Дуже хочу знайти собі “Командирського” перших випусків і саме “Чистопольського заводу” – годинник-легенду. Та поки що не бачив у пристойному стані. Маю понад десяток годинників, ношу їх по черзі, залежно від того, який саме сьогодні більше подобається.
Копійка до копійки
Максим зібрав 80 монет. Хлопець має гроші, якими активно користувалися ще наші прапрадіди. Його колекцію поповнюють монети не лише з України, а й з інших держав.
- Колись під час гри на стадіоні я випадково знайшов монету, машинально поклав її в кишеню та приніс додому. Батьки побачили мою знахідку й сказали, що вона дуже цінна. Відтоді я захопився монетами і почав їх збирати, - коментує колекціонер монет Максим Зозуля. - Траплялися ситуації, коли я знову випадково знаходив монети, часом обмінював на інші речі, деякі купував. А якось випадково почув історію від бабусі, що колись циганка закопала в нашому садку все своє багатство. Вирішив перевірити цю легенду й перекопав сад. На моє здивування, там були монети, і не лише українські, а й польські, російські, французькі, німецькі. Моя колекція нараховує 80 монет різних років, деякі наскільки старі, що не видно ні написів, ні року випуску. Найстаріша серед них – за 1736 рік. На жаль, не знаючи справжньої цінності, багато монет колись подарував друзям, так зібрав би ще більшу колекцію.
У ритмі бумбоксів
Чоловік Ольги зібрав 12 магнітофонів, його підкорила ера касет, адже саме таким було звучання у дитинстві. Тому чоловік вирішив здійснити дитячу мрію і насолодитися якісною музикою нині. У своїй колекції має найкращу модель аудіопрому Японії 80-их років.
- Мій чоловік збирає бумбокси. У 80-их роках, коли був розквіт музичної культури, модними стали саме вони: касетний приймач, радіо і два динаміки, - коментує дружина колекціонера бумбоксів Галина Мазур. - Виготовлені у СРСР були гіршої якості, ніж закордонні. Але імпортних не було у вільному продажу. Тому наші моряки, які мали можливість побувати в інших країнах, насамперед привозили додому аудіотехніку. Щоправда, коштувала вона 800-3000 рублів (це ціна машини), середня заробітна платня була 120 рублів. Мій чоловік з дитинства мріяв про такі бумбокси, адже коли слухаєш їх – розумієш, що таке якість. Десять років тому він випадково побачив магнітофон Panasonic, не в ідеальному стані, але чоловік його придбав. Йому сподобалося звучання, це був звук з минулого. Такі прилади мають розширене стерео, саме вони наповнюють кімнату звуком.
- Нині ціна за бумбокс може стартувати з 50 доларів. Чим кращий стан магнітофону – тим вища вартість. Мого чоловіка зацікавили максимальні моделі, наприклад, Sharp 94, який важить 12 кг і розроблений тільки для звуку. Нині він зібрав 12 магнітофонів. Перетворювати квартиру на музей не хочеться, тому є офіс, де розміщується вся ця колекція.
Всі фото надали герої публікації.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
