Після сорока вже важче прийняти себе. Я про жінок.
Змінюється тіло, є великі зміни у роботі всього організму, прийняти психологічно, що твоя «дітонароджувальна» здатність завершується і ти рухаєшся в напрямку старості, зморшки на обличчі зраджувально нагадують тобі твої вікові процеси.
А ще сивина, котра не просто пробивається, а домінує.
З кожним роком море і жінка стають все більш схожі: «приливи і відливи» слова наповнені сенсом для обох.
Раніше, можна було одягнути любу модну річ і вона відразу «сідала» на тебе. Сьогодні ти помічаєш, що вони лише розмірів S, XS.
І коли ти находиш те, що тобі подобається, то процес асиміляції стає постійним. Бо, треба підібрати, поєднати з тим, що тобі пасує, щоб подивитися на себе в дзеркало і тобі подобалося.
Можна боротися з проявами віку, але більшість з них прийдеться прийняти.
Жінки за сорок сьогодні живуть в новий і дивний час. У нас немає прикладів для наслідування.
Ми точно не будемо своїми бабусями в хустинках, але якими ми будемо?
Добре, що є Софі Лорен, Моніка Белуччі - але, то зірки і вони далеко.
Ми вперше творимо свій інстаграм, бо який він у двадцятирічних, то зрозуміло. А який він у тих, кому сорок, п’ятдесят, шістдесят?
А було б цікаво поспілкуватися і подивитися на життя жінок свого віку і старше. Прикладів, майже немає.
Може, це й на краще. Величезний простір для експериментів і власноі діяльності.
Мене теж цікавить, якою я буду?
Зараз я в процесі прийняття себе іншої. Жінки, котрій за сорок. Це не завжди легко. Це робота.
Я дивлюся в дзеркало і в більшості випадків мені подобається. Це великий результат праці для гармонії з собою.
Мені хочеться, щоб кожна жінка дивлячись на себе в дзеркало сказала: «Я люблю тебе!»
Бо, дарувати іншим можна лише те, що є в тебе.
І не шукати в дзеркалі очей оточуючих підтримки, одобрення, схвалення: «Я ж гарна, добра, хороша, правда?»
Просто знати, що я в себе є.
Просто бути і насолоджуватися собою.
Психолог-практик Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Інна Лук’янець
