Народний метеоролог з Черкащини прогнозує мінливе літо

18 липня 2015, 10:04

383604104Народний метеоролог Василь Резник із Городища, прогнозує, що тиждень жахливої спеки зміниться декадою дощів і прохолоди, потім знову днів із десять припікатиме, пише "Дзвін".

Василь Резник спостерігає за погодою упродовж усього року. Особливо примічає, що було у святкові дні. Дещо записує до зошита, але більше інформації тримає у пам’яті. Так робили його дід і батько. Адже у давнину, щоб успішно вести домашнє господарство, необхідно було знатися і на природних явищах. З роками накопичується стільки інформації, що Василь Федорович може робити власні порівняння, висновки і прогнози.

Від спеки міліла Вільшанка

Старожили говорять, що до початку 1960-х років зими на Черкащині були суворі, тривалі, зі сніговими заметами, після яких виникали великі повені. Сніг лежав аж до початку березня. Взимку 1960 року зафіксували температуру -37° С. Але починаючи із 1963 року почало даватися взнаки глобальне потепління – сніговий покрив установлювався тільки перед Різдвом, зима навдивовижу стала теплою. У 1971 році на Черкащині видалася така тепла зима, що навіть проводили зимову першість області по футболу. Внаслідок зменшення глибини промерзання ґрунту, поширилися колорадські жуки, яких не подолали і досі. Але послаблення зимових морозів дало змогу вирощувати виноград, горіхи, персики та інші рослини, які доти у нас не приживалися.
А найспекотніше літо у Городищі було зафіксоване 1846 року. Тоді дощів не було 10 тижнів і виникла засуха. Річка Вільшанка пересохла, тому водяні млини не працювали.

Літописці-метеорологи

Першими українськими метеорологами були монастирські літописці. Вони фіксували відомості про природні катастрофи із не меншим завзяттям, ніж сучасна преса. Ось як повідомляли про весняну повінь у Києві 1128 року: «Була вода велика, потопила людей і жита, і будинки позносило».
Зима 1646 року видалася в Україні дуже суворою. У січні температура опустилася до мінус 40 градусів! Французький інженер Боплан, який перебував на службі польського короля, так описував ситуацію: «Хоча ці землі знаходяться на одній широті з Нормандією, але холоди бувають значно сильніші. Серед кліматичних особливостей варто перш за все відзначити мороз, який упродовж кількох років був таким сильним, суровим і різким, що ставав геть нестерпним не тільки для людей, а й для домашньої худоби. За час перебування у цьому краї я переконався, що мороз не менш палючий і могутній в руйнуванні всього живого, ніж вогонь. Саме такі страшні морози довелося витерпіти нам у 1646 році. Мороз був настільки сильний, що наше військо втратило понад дві тисячі чоловік. Щоб уберегтися від холоду, місцеві жителі тричі на день вживають гарячу їжу, яка складається з гарячого пива, до якого додають трохи масла, перцю і накришеного хліба. Це замінює їм суп і захищає внутрішні органи від дій холоду».
Деякий час у Києві проживав шведський дипломат Патрик Гордон. У своєму щоденнику за 1684–1685 роки він залишив цікаві свідчення про погодні катаклізми: «4 травня. Опівночі випав досить великий град. Деякі градини були розміром з голубине яйце, а інші навіть з куряче… 1 грудня. Дніпро замерз, але біля Києва ще неможна було ходити по кризі, хоча біля Межигірського монастиря вже кілька днів тому ходили… 24 травня. Була сильна буря, блискавка розколола до основи 6 дубів, що росли у моєму дворі… 1 червня. Увечері, після заходу сонця, показався на заході вогняний змій, який спочатку піднімався вгору, подібно ракеті, а потім почав бліднішати і через півгодини зник».

Земля настільки пересохла, що її ледве брали залізні борони

У військово-статистичному огляді за 1848 рік читаємо: «Клімат Київської губернії помірний, сприятливий для здоров’я людей і тварин. Середня температура року: літом +12,8 градусів, зимою -4,8 градусів. У найбільш спекотні дні температура доходила до +20 градусів в тіні, а в холодні до -16 градусів. Весна починається наприкінці лютого. У березні інколи бувають холоди, хоча весна переважно тепла. Наприкінці квітня дерева покриваються листям, а земля – травою і квітами. З того часу встановлюється переважно тепла весняна погода. Середина червня вважається початком літа. Починається спека, яку полегшують помірні вітри, дощі і грози, інколи з градом. Наприкінці серпня 1846 року, коли почалася посівна, земля від тривалої посухи і без дощу, настільки пересохла, що її ледве брали залізні борони. У степовій місцевості засуха, що шкодить пшениці, буває досить часто у червні і липні. Після тривалої засухи трапляються заливні дощі й спустошливий град. Помічено, що за сухої весни сильні вітри тривають з середини березня до кінця квітня, шкодять хлібам і яровим посівам».
Повідомлялося, що 13 червня 1835 року в Канівському повіті під вечір майже півгодини лютувала буря з дощем і великим градом. Сильні пориви вітру зірвали покрівлі з двох церков, зруйнували кілька хат і млинів, виривали дерева з корінням. Буря так налякала селян, що вони і через багато років намагалися упоратися з роботою у полі до п’ятої вечора. У 1845 році від граду постраждало чимало повітів Київської губернії. Осінь починалася наприкінці вересня.

Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram

Поділитись

Коментарі

Вгору