Український гурт «Mnischеk» виступає в жанрі фольк-рок і вже 22 квітня дасть у Черкасах великий сольний концерт, де відбудеться прем’єра нової пісні. Хто такі «Mnischеk», або, як кажуть деякі фанати, «мішки»? Як вони створюють пісні, для кого співають і чому перший концерт дають саме в Черкасах солістка й музиканти розповіли виданню «Про все».
У своїй творчості гурт поєднує фольклорні мотиви з сучасними музичними тенденціями. В активі гурту є як сучасні авторські твори з елементами фольку, так і народні пісні в новому звучанні. Засновниця гурту – вокалістка Анна - чверть життя провела в місцинах, відомих у минулому, як Чорнолісся – осередку прадавньої Чорноліської культури. Увібравши в себе та надихнувшись містичною енергією тієї місцевості, Анна зібрала гурт, покликаний відроджувати давні музичні традиції та створювати на їх основі нові пісенні форми.
Що означає «Mnishеk»?
- Насправді тут немає ніякої таємниці. Я, коли ще була в підлітковому віці, то побачила десь польське прізвище й воно мені закарбувалося в пам’яті. Коли вирішила співати сольно, то подумала, що буде цікаво взяти собі такий псевдонім, а потім, коли вже зібрала гурт, то близько півроку вигадували назву та, зрештою, вирішили, що хай залишається «Mnishеk». Така назва трошки дивна, вона зацікавлює людей і всі думають: «А чого «Mnishеk»? Що це?». Тож воно запам’ятовується краще, - пояснює солістка гурту Анна Міщенко
Розкажіть, як люди, що вперше чують про назву гурту, перекручували її?
- Пам’ятаю називали «MnishEk» і навіть «Мішек». Тобто говорили, що ми гурт «мішек», - сміється солістка.
Знаю, що маєте одну пісню на лемківському діалекті. Як аудиторія сприймає ваш стиль музики і співу?
- Пісні українською мовою всі сприймають нормально й ніколи не було такого, що нас не розуміли. А от пісню на лемківському діалекті напевно не розуміє ніхто, крім лемків. Часто питають потім, про що ця пісня, то ми коротенько розказуємо й цього досить, - розповідає Анна.
Який регіон нашої держави найкраще сприймає українську музику?
- Напевне через те, що ми в Черкасах проводимо перший сольний концерт, то складається враження, що саме центральна Україна найкраще відгукується на пісні рідною мовою. Не знаю, може, це пов’язано з тим, що найбільшу кількість фестивалів, які ми об’їздили, відбулися в Черкаській області. Проте чомусь контакт із публікою так вдало налагодився саме із центральною Україною, - розмірковує Анна Міщенко.
Що, окрім концертів, вас пов’язує з Черкащиною?
- Я, коли навчалася на географічному факультеті, то проходила практику в Каневі. Ми жили понад місяць у тамтешньому заповіднику, - згадує солістка.
- А я жив під Тальним, - розповідає музикант Микола Куранда. – Так, проводив багато часу в селі Папужинці років 10 тому. А загалом велика кількість фестивалів, які тут відбуваються, напевно, - не просто так. Це й географічно зручно, бо центр.
- У вас така природа фантастична, я думаю, що це теж якось відклалося на підсвідомому рівні й тягне сюди, - додає солістка.
Також музиканти запевняють, що сумнозвісні дороги нашої області – ще не найгірші в Україні. Тому для гурту брати участь у різноманітних фестивалях Черкащини – це зручно.
Знаю, що виступали на багатьох конкурсах та фестивалях, до якого було найважче готуватися?
- До «Червоної рути». На той момент у нас було не більше двох виступів. Тобто не мали досвіду, до того ж це масштабний конкурс, до якого ми майже не готувалися. Я його запам’ятала, бо було дуже страшно. Проте все завершилося добре, ми отримали другу премію у жанрі рок-музики, - згадує Анна.
Розкажіть про свій перший серйозний виступ
- Мабуть, це було на «Ше.фесті». До цього ми кілька разів виступали на малу аудиторію, але це були скоріше репетиції. Ми ще коли подавали заявку, то не мали ні запису нормального, ні відео, але організатори повірили, що ми можемо показати щось цікаве. Цей виступ, напевне, був першим із серйозних, - згадує вокалістка гурту.
Чим пишаєтеся?
- Та, мабуть, кожною новою піснею. У нас ще є власна шоу-програма, пишаємося прогресом, що рухаємося далі і творимо щось нове та особливе, - додає музикант Микола.
Хто вигадує сценарії для відео?
- Нам пощастило, адже брали участь у конкурсі для кліпмейкерів. Там відбирали режисерів та виконавців, ми були в ролі останніх. Тож у межах конкурсу режисер створював кліп на нашу пісню і ця робота стала найкращою з-поміж інших, - розповідає Анна.
Розкажіть про фейл, який стався за час існування групи пов’язаний із виступами
- Цей жах відбувся на галаконцерті фестивалю «Червона рута». Ми виступали на головній площі в день міста. Уперше грали перед такою кількістю людей і якщо дивитися на той проспект, то не видно, де глядачі закінчувалися. Під час виконання другої пісні я розумію, що музика грає в одній тональності, а я співаю в іншій. Я не можу зрозуміти, що відбувається. Дивлюся на одного з музикантів, а він хитає головою, ніби каже: «це не в мене, я нормально граю», дивлюся на другого, а він: «це теж не я». Ми так переглядалися, і на якомусь куплеті все вирівнялося і ми доспівали. Вже коли почали розбирати, що сталося, то виявилося, що у клавішника автоматично не переключилася тональність на клавішах. Він почув, що відбувається щось не те, але не зрозумів, у чому причина. Добре, що я вступила, бо могла й не почати співати. Це зараз ми можемо зупинитися і сказати: «ні, давайте з початку», а тоді все так страшно було, боялися підвести організаторів. Думали, що ми ж артисти, значить треба догравати до кінця, - зізналася солістка гуту.
Як відбувається процес творення пісень?
- Зараз авторські пісні пишуть хлопці. Вони створюють або мелодію, або мелодію з текстом, приносять. Потім ми всі разом слухаємо, починаємо працювати й додаємо більшість інструментів. Бувають випадки, коли відкладаємо трохи на потім, щоб вона полежала, - розповідає Анна Міщенко.
Часто критикуєте ідеї один одного?
- Так, - кажуть музиканти.
- Приносять аби-що, а ти грай, - зізнається жартома Микола.
- Коля просто ніколи не приносить, - сміючись, відповідає солістка. – Ми працюємо на одній хвилі й коригуємо весь процес.
Які у вас стосунки в колективі?
- Мені говорити, так? – жартує солістка й поглядає на музикантів. –Намагаємося, щоб було взаєморозуміння і кожен відчував свою роль та відповідальність. Стараємося все робити разом. Звичайно, я як соліст можу попросити скоригувати якусь пісню. Загалом намагаємося діяти як команда.
Як проводите час разом?
- Буквально в неділю хотіли зібратися на шашлики, але погода все зіпсувала. Буває, після репетицій десь підемо, посидимо. А влітку, коли фестивалі, то разом проводимо часу більше, ніж із родиною, - каже Анна.
Розкажіть про своїх домашніх улюбленців
- Не знаю, казати це чи не треба, але маю 8 котів у квартирі, а в мами, яка живе поряд, - чотири собаки й дві голубки, які на весну знеслися. Тобто маю велику тваринну родину. Ми не просто збираємо котів, бо вони нам подобаються, а рятуємо їх. У кожного з пухнастиків є якась історія. Одного підібрали на вулиці зі зламаною лапою, бо він би не вижив у дворі. Нам навіть телефонують із ветеренарної клініки або сусіди, якщо треба перетримка. Але потім до тварин так звикаєш і не можеш зрозуміти, як без них узагалі жила, - розповіла Міщенко.
- Я зі своїми котом і псом їх не переплюну, - жартує Микола.
В інших членів групи домашніх улюбленців немає, але солістка говорить, що це не проблема, можна завжди прийти до неї отримати кототерапію.
Про що ви мрієте?
- Усі мрії пов’язані з діяльністю групи. Зараз основна ціль «Mnishеk» - показати якомога більшій кількості людей те, що ми робимо. Навколо цього обертаються всі особисті справи. Хочемо, щоб збільшилася «армія» поціновувачів творчості, - каже музикант Микола.
- Також процес дуже цікавий. Інколи ловлю себе на думці «яка я щаслива, що це роблю». Може зараз і не маємо якихось великих результатів, але, мабуть, це й добре, бо процес буде більш приємним, - розмірковує солістка.
Про що й для кого ви співаєте?
- Я, як дівчинка, люблю співати про кохання. Думаю, це не лише мені, а й людям така тема близька, адже почуття дістають до нашого серця. Співаємо для тих, кого це резонує. Я на сцені роблю все, щоб люди відчули емоцію від певної пісні, - розповідає вокалістка гурту.
- Граємо для себе, мабуть, - каже музикант Микола. – Це процес, у якому я живу багато років. У мене немає якогось прошарку населення, щоб можна було виділити й сказати, що граю для них. Вокаліст повинен видавати емоції, а робота музиканта – менш помітна і її бачать лише ті, хто має якісь музичні знання чи певні вподобання.
Розкажіть про незвичні подарунки від фанатів
- Наш менеджер Женя помітив гурт вперше на «Ше.фесті». Після цього був на кількох наших концертах. Одного разу приніс пляшку чогось, я не п’ю, тож не знаю, що то було. Після цього зав’язалася наша дружба. Потім дізналися, що він організатор за професією і ми запросили Женю працювати з нами. Це можна сказати, що був подарунок, або ж просто Черкаси з’єднали нас, - посміхається Анна Міщенко. - Пам’ятаю, ще в Ізмаїлі до нас підійшли слухачі й подарували дощечку із вирізаним гербом Ізмаїлу. Вони це зробили ключами прямо під час виступу й потім подарували нам. Це було дуже емоційно і приємно.
Чи достатньо коштів приносить музика?
- Ні, - кажуть хором.
- Саме музика на початковому етапі забирає все, що в тебе є. Пізніше перестає забирати все й трішки залишає на життя, мабуть, потім є інші більш прибуткові етапи, але ми ще їх не бачили, - сміючись, розповідає музикант Микола.
Розкажіть про свої творчі плани
- Ну, для початку готуємося до концерту 22 квітня, щоб усе пройшло добре. До речі, зіграємо прем’єру нової пісні для черкащан. А взагалі працюємо над новими композиціями. Улітку плануємо брати участь у фестивалях, - підсумувала солістка гурту «Mnishek» Анна Міщенко.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
