Новий під’їзд зводять на місці вщент зруйнованого. 28 квітня 2023 року о пів на пʼяту ранку, коли всі спали, у багатоповерхівку в Умані влучила російська ракета. Унаслідок — 24 людини загинули, із них шестеро — діти, інформує "Суспільне.Черкаси".
"Мене розбудив мій дідусь, каже: по нас вдарили. Збирайся", — пригадав Максим.
Нині позаду 15-річного Максима – руїни його оселі, а в руках – ікона. Одна з небагатьох речей, яку він встиг забрати з квартири:
"Я її одразу поклав до штанів, до кишені, а потім уже почав збиратися. Я не знаю, чому я її взяв, думаю, що так мало бути".
Тієї ночі лишився спати у бабусі з дідусем. Серед вогню й диму, навпомацки, їм вдалося врятуватися.
"Лише залишився дверний пройом, а тої плити, по якій ми вибігали її зняли, тому що вона аварійна була, дякую, що вона залишилася. А навпроти — оце була квартира дітей ", — розповіла пані Олена, бабуся Максима.
Її донька та зять мешкали по сусідству. До останнього мали надію, що вони живі:
"Я кричу Свєта – тихо. Свєта — тихо", — пригадала пані Олена.
Вже по обіді дізналися, що їхня Світланка – померла. Її знайшли під плитами:
"Цей мішок привезли туди в морг, я говорю — ланцюжок має бути та сережки. Кажуть: іди дивись. Дивлюся, уся в піску. Свєта", — розповіла пані Олена.
Опізнати зятя допомогла ДНК-експертиза.
"Спочатку думали що хтось буде живий. Думали, надіялись, потом хотіли знайти тіла, тому що деяких людей навіть тіл не знайшли. Потім думали за похорони. І отак, оце все якось минуло. Може, тому ми і не звихнулися з розуму".
На згадку про дітей, як називають доньку й зятя, лишилися тільки фото. Бо ж навіть у снах, говорять, не приходять:
"Коли залишаєшся наодинці, плачеш питаєш, а вони навіть не хочуть приснитися. Не сняться зовсім".
Минув рік, та біль не вщухає, розповіли пані Олени та пан Андрій Савранські:
"Буває, прокидаєшся вранці, а воно в голові сидить, як я по магазину йду, а вона назустріч: привіт — привіт. З пам'яті не піде нікуди. Чому їх немає? Саме така рана, вона ніколи в серці не заживе, не зарубцюється. Світлана була дуже хорошою донькою. Вона дуже любила життя, в неї було дуже багато мрій, бажань, вона дуже любила подорожувати. Ярослав був спокійним добрим, ніколи ні в чому не відмовляв їй.
Ярославу було 28, Світлані — 32. Без батьківської підтримки – нині складно, додав Максим:
"Бракує цього мені. Але стараюся, стараюся. Зараз мої найбільші мотиватори — це бабуся й дідусь".
Будинок, що став смертельною пасткою для пари, нині на надгробному пам’ятнику Світлани і Ярослава. Колись, до трагедії, пригадала пані Олена, квітень був улюбленим місяцем їхньої родини:
"Із чоловіком познайомилися у квітні, через три роки народилася донька, теж у квітні, у Андрія мама у квітні народилася. Такий був квітучий квітень, щасливий, але на жаль після 28 квітень для нас – дуже важкий місяць".
Та попри все, кажуть, опускати руки не збираються. Вони – опікуни онука, та й діти спостерігають за ними:
"Вони десь там на небі, дивляться, звичайно. Дуже боляче нам. Ми для чогось залишилися жити, Бог нас залишив. І Максим на наших плечах, ми повинні кожен тут на своєму фронті боротися, тут у тилу, і на нулі. І все-таки мрія моя, дожити до перемоги".
28 квітня 2023 року о пів на п'яту ранку російські війська завдали ракетного удару по Умані. Одна з ракет влучила у девʼятиповерховий будинок. Загинули 24 людини, із них шестеро – діти. Поранення отримали 18 людей.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
