Перед війною 29-річна черкащанка із позивним “Настя” до армії не мала жодного відношення, а нині – служить в черкаській теробороні й вчиться працювати в умовах бойових дій, рятувати життя своїм побратимам, пише Вичерпно.
У мирний час Настя працювала в Черкаській обласній лікарні молодшою медсестрою. Все змінила ситуація в Україні, коли біля кордонів держави ворог почав накопичувати власну техніку та резерви. Вже тоді дівчина вирішила, що не зможе залишитися осторонь, а тому вступила до черкаської територіальної оборони й стала бойовим медиком.
“Вся Україна – це мій дім, а народилася я в Черкасах. Я люблю це місто, тому захищати його – це мій обов’язок, як і кожного з нас. Напередодні вторгнення я вирішила, що буду потрібна тут. Я маю допомагати саме на війні, рятувати поранених і ставити їх на ноги. Це моя ціль”, – наголошує дівчина.
До рішення Насті про вступ до лав тероборони, як бойового медика, рідні поставилися із розумінням, адже всі в її родині лікарі й розуміють важливість цієї професії на війні.
“Вони прийняли моє рішення, адже тут стоїть питання захисту країни. Я вважаю, що жінка в армії – це нормально! У нас немає такого – чоловік ти чи жінка. У нас є солдат, який захищає Україну”, – каже Настя.
Зараз дівчина перебуває в Черкаській області, виконує свої завдання – навчається сама й вчить тактичній медицині військових своєї роти. На початку служби, зізнається, побоювалася, що знань у медичній сфері буде недостатньо для порятунку чийогось життя. Проте після спеціальних навчань, каже Настя, все змінилося, адже вона здобула навичок роботи саме в цій сфері медицині:
“Військова медицина дуже відрізняється від цивільної. Я вважаю, що підготовка в нас – на найвищому рівні. Наш начальник медичної частини постійно вчить нас, бойових медиків, розповідає про нюанси, які можуть врятувати комусь життя. Ми маємо й теоретичні, й практичні заняття. Нас вчать працювати в обстановці шуму, вибухів і пострілів. Як мінімум, треба вміти швидко накласти турнікет, зупинити кров й підготувати пораненого до евакуації із зони бойових дій”.
На передовій Настя ще не була, проте каже, що готова потрапити на фронт, хоча й боїться.
“На передову нас можуть відправити хоч завтра. Мені, звичайно, страшно, як і кожному, але треба із цим боротися. Мене мотивує відчуття, типу “хто, як не я?”. Є бажання вижити, але є й бажання, щоб жили інші. Найбільша мотивація медика – це любов до людини!”
Від початку служби Настя постійно перебуває у своїй військовій частині, із рідними за ці майже чотири місяці бачилася з десяток разів і вважає, що їй із цим пощастило.
У майбутньому дівчина мріє отримати вищу медичну освіту й стати висококваліфікованим лікарем. Але це вже буде після перемоги України…
“Я вірю, що ми подолаємо ворога й обов’язково переможемо в цій війні. А ви просто вірте в нас, у ЗСУ!” – закликала дівчина.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
