Фельдшер черкаської екстренки Михайло Могилястий працює на швидкій з 2014 року. За цей час мав діло з різними видами агресивних пацієнтів, але зізнається — так складно, як в ковідні часи, йому ще ніколи не було. В знаки даються і сотні викликів на добу, і понаднормова робота.
В інтерв’ю "Depo.ua" медик екстренки Михайло Могилястий розповів, чим пацієнти погрожують заради госпіталізацій, через що медики екстренки лишаються крайніми через лікування сімейних лікарів і як це — звикати жити в коронавірусному костюмі.
- Чим найбільш характерна робота під час пандемії?
- Перше, що приходить на думку – це збільшення темпу роботи. Тобто зараз значно збільшилася кількість викликів – і профільних, і непрофільних. Найчастіше викликають на кашель, температуру 37-37,5, часто просять призначити лікування або написати якийсь рецепт. А ще часто трапляються такі ситуації, коли люди телефонують у швидку, щоб медики приїхали й переглянули лікування, яке їм призначили сімейні лікарі. А роблять це тому, що їм не подобаються ліки, чи саме лікування або його результати.
Ми пояснюємо, звісно, що лікування самі не можемо призначити – воно має бути призначене на офіційному рівні самим лікарем, який відповідатиме за нього й за пацієнта. І спеціаліст, а не ми, повинен слідкувати за процесом лікування – чи краще людині, чи гірше, чи нічого не змінюється.
- Пацієнти часто не хочуть розуміти ці пояснення?
- Так, бо разом із кількістю викликів збільшилася й кількість хамів. Неповага чи агресія найчастіше пов’язана з тим, що люди впевнені, що їм усі винні. Часто я пояснюю: у вас температура 37,5 – це не критично, зверніться до лікаря, оскільки у нас багато профільних викликів до людей, яким екстрено потрібна допомога. А вони відповідають, що їм все одно – вони хочуть, щоб медики приїхали, і їм байдуже на все інше.
- Трапляється, що люди приховують коронавірусні симптоми або підтверджений діагноз?
- Є такі ситуації й найчастіше вони виникають через те, що люди бояться, що ми до них не приїдемо. І це дуже велика проблема для нас, тому що коли ми йдемо у так звану "брудну" зону, ми маємо бути в костюмах, які нас же й захищають. А якщо диспетчеру не розповідають про такі симптоми чи діагноз, то ми можемо приїхати на виклик у звичайному медичному халаті. І він захищає в рази гірше. І через власний егоїзм і страх люди ставлять під питання роботу всієї медичної системи й того фельдшера, який до них приїхав. Тобто їх оглянуть, їм допоможуть — і це добре. А що буде з медиком, який може захворіти, або з людиною, яка терміново чекає приїзду бригади — їх вже не хвилює.
- Перед тим як поїхати на виклик, бригади вирішують між собою, хто поїде до пацієнта з ковідом, а хто — до інших?
- Взагалі в екстренці є сформовані бригади, які їдуть до хворих із коронавірусом або підозрою на нього. Вони без виключення вакциновані й в рази частіше їздять на такі виклики. Але часто трапляється так, що через велику кількість викликів до пацієнтів із коронавірусом можуть потрапити і не ковідні бригади. Оскільки ковідні можуть бути зайняті тими, у кого живіт болить, і в кого серце "схопило".
- На початку пандемії збір медиків до пацієнта з симптомами COVID-19 був справжньою спецоперацією. Чи змінився алгоритм роботи тепер, через півтора року?
- Алгоритм надання самої допомоги майже не змінився — звісно, є специфіка, але до неї швидко звикаєш. Інша справа — це умови роботи й те, з якою кількістю одягу на собі доводиться працювати.
Дуже ускладнює роботу те, що ми постійно під час виклику до хворого з підозрою на коронавірус маємо бути в костюмі, аби не заразитися самим. Часто доводиться надягати три пари рукавичок, маску, щиток, окуляри — тобто вже екіпірування некомфортне. Навіть просто послухати легені — проблематично.
Все це ми маємо надягти на себе ще до виїзду, тобто вже в костюмі, масках і щитках їхати до пацієнта, тому що часто він виходить нас зустрічати на вулицю, хоча зі своїми симптомами коронавірусу має сидіти вдома. Тобто відразу ти повинен бути готовий вийти у "брудну" зону. Колись мій колега з 12 робочих годин провів 11,5 у цьому екіпіруванні. А я в такому костюмі зазвичай проводжу 75-80% усієї зміни.
- Що найчастіше вимагають пацієнти з симптомами коронавірусу?
- Однозначно — щоб ми зробили тест. Коли чують відмову й пояснення, що ми тест не робимо й ніколи не робили, то вимагають послухати легені, виміряти сатурацію... Люди просто не розуміють наше призначення як екстреної служби. Для них ми як сімейні лікарі, але на колесах. Тобто що ми приїдемо, послухаємо, призначимо лікування й, головне — заспокоїмо.
- А агресували колись до тебе, бо відмовлявся надавати непрофільну допомогу?
- У мене зазвичай все закінчується на рівні невдоволення — я чоловік немаленький, мені не так часто починають грубити. Але колеги, особливо дівчата, часто розповідають про агресію. Трапляються навіть випадки, коли за їх спиною зачиняють двері й шантажують, що не випустять, поки вона не призначить лікування або не домовиться за ліжко-місце в лікарню. Куди, звісно ж, треба буде їх госпіталізувати навіть "про всяк випадок".
Неодноразово доводилось викликати ДСО (ред. - Державно служба охорони). І тільки коли вони приїжджали, ставали на бік медиків, ситуацію вдавалось вирішувати. Допомагає те, що вони захищають медпрацівників, і це допомагає зекономити час.
- Трапляється, що люди навпаки відмовляються від госпіталізації?
- Інколи люди починають вимагати, щоб ми їх відвезли на "швидкій", щоб вони зробили тест, бо підозрюють у себе коронавірус. Часто трапляються випадки, коли навіть сімейні лікарі радять телефонувати в екстренку, бо ми нібито можемо "домовиться", щоб госпіталізували в лікарню. Але в більшості випадків якраз ці пацієнти й не потребують госпіталізації. Нерідко в них з симптомів лише температура 37,5, нежить і кашель.
Якщо ж є покази до госпіталізації — звісно, що не відмовляємо. Спершу уточнюємо в диспетчера, де є вільні місця, а потім веземо туди пацієнта. Але навіть це людям не подобається — вони інколи туди, де є ліжко-місця, не хочуть. Так і кажуть: "Я туди не поїду". А чому? Тому що "чули, що там погано".
- Наскільки такі ситуації гальмують роботу медиків?
- Статистики в мене немає, але колись диспетчери розповідали, що за добу було більше ніж 25 викликів, де люди очікували, коли хоч якась бригада звільниться. А причина такого "застою" - непрофільні виклики. Або люди вигадують симптоми, щоб до них гарантовано приїхали.
На один непрофільний виклик бригада витрачає від 20 хвилин і більше, тому що потрібно вдягнутися, доїхати, зрозуміти, в чому проблема і чи є вона взагалі, а потім ще й заповнити документацію. Якщо це виклик профільний, то близько 40 хвилин — без госпіталізації. А з госпіталізацією — понад годину. Взагалі протягом доби в Черкаській області працює орієнтовно 100 бригад медиків, в Черкасах і ближніх селах - 30.
На що люди ще скаржаться, крім коронавірусу?
- Враховуючи сезон, то ГРВІ, грип. Нікуди не поділися гіпертонії, інфаркти, інсульти, ДТП і випадкові травми. Все це лишилося, просто тепер про них мало говорять. А з непрофільних викликів, з якими телефонують в екстренку — це соплі, кашель, "послухайте мене"...
Щоразу, коли Михайло йде на роботу, вдома лишаються батьки та молодша сестра. Попри переживання за сина чи брата вони приймають його професію з розумінням і повагою — і сподіваються, що таке ж ставлення буде колись і в людей, які викликають медиків під час епідемії через соплі та невдоволення "сімейником".
Читайте також: У Черкасах автобус і легкові авто не пропускають екстренку
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
