Працівниця черкаської ветклініки, в якій влаштували гуртожиток для котів, каже, що найбільше вони потребують людської уваги. Тому волонтерів для котячої терапії обіймами тут чекають найбільше.
Адміністратор ветеринарної клініки "Vetta-Survey" Валерія Бондаренко розповідає, що всі тварини в гуртожитку повністю проліковані та готові до переїзду в новий будинок - цього вони потребують найбільше.
Зооволонтери влаштували у клініці дві кімнати - для кошенят і дорослих котів, які жартома називають гуртожитками. Однак доки чотирилапі у клініці, деяким із них доводиться наново вселяти довіру до людей.
"СЕРЕД КОТІВ ТАКОЖ Є "ХАТІКО"
- До нас потрапив котик породистий зовсім диким. Його колись взяв собі дідусь і дуже любив, піклувався до самої смерті. А коли помер, то будинок його продали діти, а кота викинули на вулицю. Два роки він шукав господаря, намагався пройти у свій двір або в сусідські, але його скрізь били і проганяли, - розповідає президент Черкаського обласного благодійного фонду «Життя» Оксана Савіцька.
Зараз кіт живе у дитячій кімнаті, оскільки недовіра до інших тварин і людей проявляється й досі. Однак він готовий до переселення у терплячі та турботливі руки якнайближчим чаасом.
Часто у клініку потрапляють тварини, доля яких не турбувала людей. Через це деякі потрапляють у ветзаклад у запущеному стані.
"РЕЖИМ "МУРКОТІННЯ" ВМИКАЄТЬСЯ АВТОМАТИЧНО"
- Це кошенятко потрапило в жахливому стані - в тілі були личинки, очі зовсім заліплені виділеннями та кров'ю. Ветеринари сподівалися, що зір відновиться, але ні - маленька сліпа. Хоча вона не бачить, але поводить себе як звичайна кицька. Спершу вивчить розташування предметів, а потім бігатиме без зупинок.
Волонтери просять розповісти про кошеня навіть закордонним друзям і знайомим, аби в малечі з'явився шанс бути усиновленою.
Свою родину також шукають четверо маленьких кошенят. Доля кожного з них різна - трьохмасне кошенятко підкинули просто під двері клініки, інші народилися на вулиці і були змушені виживати поміж автівок і байдужих людей.
Малюки вмикають режим "муркотіння", коли бачать, що в їх "гуртожиток" заходить хтось із відвідувачів.
Люк, дорослий кіт, у кімнаті з кошенятами сидить для виховання "молодшого покоління". Оксана Савіцька розповідає, що потрапив у притулок він повністю диким. Однак своє призначення знайшов у турботі про котячих дітей.
- Він не кожного ветлікаря навіть підпускав до себе. Але з часом почав піклуватися про кошенят і м'якшати на очах. Іноді він лежить, а малі по ньому повзають, граються з хвостом чи лапами - він дозволяє так розважатись кошенятам, - розповідає директорка фонду.
"ДОРОСЛИЙ КОТЯЧИЙ ГУРТОЖИТОК - ТЕРИТОРІЯ ЛЮБОВІ ТА... ДІЄТ"
Адміністраторка "Vetta-Survey" Валерія Бондаренко розповідає, що в дорослій кімнаті кожен чотирилапий має своє місце та територію. Однак довгий період перебування в цій кімнаті збільшує термін адаптації у новому домі, куди його заберуть.
У кожного чотирилапого різні звички, тому працівникам доводиться враховувати індивідуальні особливості кожного підопічного.
- Для деяких котиків потрібне окреме харчування через стан здоров'я або ж просте ожиріння, як у Барса. Через це доводиться їх зачиняти у клітки, де харчування лише дієтичне чи спеціальне в залежності від породи, - розповідає Валерія.
Один із таких підопічних у клініці - Барс. Раніше він у клініці познайомився із кішечкою, яка стала коханням усього його життя. Однак її забрали в турботливі руки нові господарі, а Барс тепер живе суворим холостяцьким і дієтичним життям.
- Він кричить, ображається і свариться. Все через те, що його вага надмірна і потрібно її трохи зменшити. Тепер навіть не завжди дає себе погладити, - розповідає Валерія Бондаренко.
Майже кожен кіт, який потрапляє у притулок, має непросту долю. Оксана Савіцька розповідає, що деяких чотирилапих рятували майже з того світу.
- Один із котів жив на "Хлібзаводі". Шерсть на собі носив як панцир - все збилося в один жмут, шкіра не дихала. Довелося брити налисо. Інший жив під кіоском із шаурмою. Йому прокусили лапу і він шкутильгав на трьох, шукав собі їжу під ногами у покупців, - розповідає зоозахисниця. - А чорно-біла кицька Панда їла пакет, коли ми її побачили. Можливо, у ньому були залишки їжі, але дівчинка була доведена до відчаю.
У котячому гуртожитку в котів періодично вмикаються батьківські інстинкти - вони починають турбуватися один про одного, вилизувати та спати в купці, обіймаючись. Так вони позбавляються дефіциту уваги та кохання.
"КОТЯЧИЙ БЕБІ-БОКС" І ПОЖИТТЄВА ЗНИЖКА
Президент БФ «Життя» Оксана Савіцька розповідає, що разом із будь-яким кошеням, яке заберуть із притулку, подарують "бейбі-бокс".
- У комплекті корм для малечі, рожева ковдра та мисочка. Це наше придане для малюків, - розповідає пані Оксана.
Також для всіх "випускників" притулку в лікарні діє пожиттєва знижка на лікування та будь-які процедури.
"КОТАМ НЕОБХІДНА ТЕРАПІЯ ОБІЙМАМИ"
Валерія Бондаренко розповідає, що найчастіше коти страждають від дефіциту уваги та кохання. Врятувати їх можуть відвідувачі.
- Ми пропонуємо приходити і просто гладити та спілкуватися з котами. Їм необхідно, аби хтось чухав, грався, проявив зацікавленість до них. Це дарує радість котикам, бо наодинці один із одним вони дуже сумують, - каже адміністраторка. - А приходити до котиків можна з 9-ї ранку до 5-ї години вечора щодня.
Під час карантину кількість відвідувачів у клініці дещо обмежена. Однак відразу після його закінчення Валерія закликає черкащан навідувати чотирилапих і дарувати їм свою турботу. Вона сподівається, що всіх тварин заберуть до нових батьків, але гуртожитки не пустіють ніколи.
- З початком літа кількість безпритульних котиків збільшилася. Дається в знаки те, що свого часу господарі кішок не стерилізують, а коли ті народжують - викидають кошенят на вулицю. Іноді підкидають під двері клініки, але найчастіше лишають на смітниках, - згадує адміністраторка клініки-"гуртожитку" Валерія Бондаренко.
"ДОПОМОГТИ ЧОТИРИЛАПИМ МОЖНА ОБІЙМАМИ ТА ПОБУТОВИМИ РЕЧАМИ"
Допомогти котам черкащани можуть пожертвуваннями або речами, які найбільш необхідні в притулку.
Валерія Бондаренко каже, що найбільш будуть раді кігтівочці (іграшці, призначеній для того, щоб коти дряпали свої кігті) та кліткам. Останні необхідні постійно, оскільки чим більше кліток мають волонтери - тим більше тварин може жити у клініці чи в гуртожитках.
- Також нам необхідні наповнювачі для котячих лотків і корм, сухий та вологий. Потрібні пелюшки, щоб котів після операцій класти на них, - згадує Валерія.
Також у клініці не відмовляться від пуфиків, подушок і будиночків для котів, аби ті могли спати. Зайвими не будуть іграшки.
- Але найбільше ми потребуємо нових господарів для наших котиків, щоб ми могли забирати на соціальну перетримку інших тварин.
Автор Аліна Євич
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
